ГАЛИЦЬКА МИТРОПОЛІЯ — церковна провінція утворена на землях Галицько-Волинської держави старанням князів Лева Даниловича та Юрія І (1301–1308) у 1303. Грамоту про піднесення галицького єпископства до рангу митрополії та вилучення його з-під юрисдикції київського митрополита підписали Константинопольський патріарх Атаназій та візантійський імператор Андроник. До складу Г. м. входило 6 єпархій: Галицька, Перемишльська, Володимирська, Холмська, Луцька та Турівська. Першим галицьким митрополитом був грек Ніфонт(1303–1305). Після нього митрополитом було обрано ченця, що походив з Галичини — Петра, який згодом виїхав до Владимира на Клязьмі. Відомими є митрополити галицькі Гавриїл (1326–1329) та Теодор (1331–1347). Вперше скасовано Г. м. за наполяганням Москви у 1347. Відновлено Г. м. завдяки старанням польського короля Казимира III Великого. У 1370 митрополитом було висвячено єпископа Антонія (помер у 1391). Після нього митрополією управляв Луцький єпископ Іван. У 1401 Г.м. була підпорядкована Київській митрополії. Резиденція київського митрополита по той час знаходилася в Москві.

Після захоплення Галичини Австрією уряд звернувся до Риму з проханням відновити Г.м. У 1807 Римський Папа підписав буллу про відновлення Г.м. на землях Галичини та Холмщини. Першим митрополитом було призначено єпископа Антонія Ангеловича (1808–1814). Згодом галицькими митрополитами були: Михайло Левицький (1816-1858), Григорій Яхимович (1860–1863), Сильвестр Сембратович (1885–1898), Юліан Саскуїловський (1899–1900), А. Шептицький (1900-1944); Й.Сліпий (1944–1984). Зараз Г. м. очолює Блаженійший Патріарх Іван Мирослав кардинал Любачівський.