Літературно-Науковий Вісник

«ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСНИК» — літературно-мистецький, науковий та суспільно-політичний щомісячний ж-л. Заснований у 1898 як продовження видаваного Науковим Товариством ім. Т. Шевченка жу-лу «Зоря» та редагованого І. Франком жу-лу «Житє і Слово» (1894-96). Видавався за зразком європейських рев'ю («товстих журналів»). З 1898 до 1905 — видання НТШ (ред.комітет у 1898: О. Борковський, М. Грушевського, О. Маковей, І. Франко, у 1899-1905 — В. Гнатюк, М. Грушевський, І. Франко). У 1905 через невдоволення окремих членів НТШ позицією жу-лу у різних громадсько-політичних питаннях, зокрема критикою діяльності галицьких партій, ЛНВ був переданий Українсько-Руській Видавничій Спілці. У 1906-13 виходив у двох редакціях — київській і львівській (ред. М. Грушевський). Його вихід був перерваний Першою світовою війною, відновлений у 1917-1919 у Києві як видання Товариства підмоги українській літературі, науці й штуці під редакцією О. Олеся. З 1922 по 1932 видавався у Львові Українською видавничою спілкою. За ініціативою Є. Коновальця головним редактором «ЛНВ» було призначено Д. Донцова. У 1933-39 виходив під зміненою назвою «Вісник» (ред. Д. Донцов). Публіковані у «ЛНВ» матеріали відіграли винятково важливу роль у формуванні ідеології українського національного руху та розвитку модерної української культури.

Д. Кушнір (Львів).