Раковський Іван

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
right

Раковський Іван (1874-1949), антрополог і зоолог, педагог, гром. діяч; нар. у священичій родині у Чагрові (Рогатинщина). Під час студій у Львівському Уін-ті брав жваву участь у студентському житті й був першим гол. Акад. Громади, по закінченні ун-ту (1896) учителював у гімназіях в Коломиї й Львові (до 1928). У 1904-06 під керівництвом Ф. Вовка провадив антропологічні поміри в Карпатах і продовжував їх на Поділлі. У 1912-14 антропологічні студії поглибив у Петербурзі (у Ф. Вовка) і в Парижі. У 1914-17 працював у Відні у Forschungsinstitut für Osten und Orient, у 1921-25 один з організаторів і проф. зоології й антропології у Львівському (таємному) Ун-ті. Д. (з 1903) і почесний чл. НТШ, з 1934 його гол. Понад 20 наук. праць з ділянки зоології (зокрема безхребетних) і антропології (найважливіші — «Расовість слов'ян», 1919, «Погляди Хведора Вовка на расовість укр. народу», «Погляд на антропологічні відносини укр. народу» - разом з С. Руденком, 1925). Популярно-наук. праці та шкільні підручники з природознавства, «Новий світогляд сьогочасної науки» (1947). Р. поглибив теорію Вовка щодо расової будови України з тим, що разом з Руденком, замість досить одноманітного динарського типу Вовка, висунув теорію суміші найменш шістьох гол. евр. типів не відкидаючи при тому переважної кількости динарського на всій території України. Р. був гол. ред. «Укр. Заг. Енциклопедії» (1930-35); діяльний у т-вах: «Рідна Школа», «Просвіта», «Відродження» (його перший гол.) та ін. Помер на еміграції у Ньюарку (3ДА).