Передмова до синонімічного словника А. Багмета

Матеріали до синонімічного словника української мови

Передмова

Багатство синонімів - одне з питомих багатств мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці - невід 'ємна прикмета хорошого стилю, доконечна риса справжнього майстра.

Як відомо, синоніми в основній своїй масі - це слова з майже однаковим значенням. Різні змістові нюанси, різні емоційні забарвлення, сливе завжди позначають ті чи інші синоніми. Письменник або промовець раз у раз повинен відчувати, де треба вжити того чи іншого слова або виразу - і то не тільки в таких примітивних випадках, як вибір між "золотоволосою дівою " і "рудою дівкою". Сказати, що людина тремтить, дрижить, трясеться, труситься, - це значить окреслити, властиво, одне й те саме явище, але у використанні того чи іншого з даного ряду слів таїться характеристика людини, про яку йде мова, і ставлення до неї того, хто говорить. Знівелюйте, тобто зробіть загальнолітературною і складеною з найуживаніших слів мову героїв Льва Толстого чи Панаса Мирного, - і ви знищите характери цих героїв, зробите їх без'язикими і безликими. Перекладіть на поправну, чи, як частіше говорять, правильну сучасну мову підручників і газетних статей (припустімо, що в наших газетах така правильна мова) архаїзми і високі, урочисті слова в поезіях Шевченка або Франка, - і ви уб'єте й саму поезію. Примусьте дієвих осіб у романах Стельмаха говорити слобожанським діалектом — і ви вирвете у них з-під ніг землю.

Пушкін, коли шукав епітета до слова "скаканье " ("по потрясенной мостовой", в "Мідному вершнику"), перебрав цілу низку прикметників - і яких блискучих! — аж поки спинився на отому знаменитому подвійному: "тяжелозвонкое".

Я написав "низку прикметників". Знаю, що наші мовні пуристи обстоюють у таких випадках слово ряд. Але, пишучи так, я мав перед оком образ - щось подібне до нитки, на яку нанизано самоцвіти чи перли, щось як разок намиста, з якого майстер вибирає найпотрібнішу йому намистину.

Коротко кажучи, синоніми-могутня зброя в руках письменника, оратора, лектора, вчителя, матері, що виховує своїх дітей, майстра, що показує учням, як працювати при верстаті, дипломата, що розмовляє з представником іншої держави, і т. ін.

Українська мова напрочуд багата на синоніми. Безнадійні педанти викорчовують їх, свідомі митці любовно їх плекають.

Із сказаного вище цілком, здається мені, природно випливає думка про потребу українського синонімічного словника. Ми такого словника ще не маємо. Андрій Багмет, ентузіаст цієї справи, багато вже років з гідною заздрощів запопадливістю збирає, вивчає, систематизує, коментує синоніми української мови. Переглядаючи сторінки укладеного ним синонімічного словника, можна сперечатися щодо вміщення в тому чи іншому "гнізді" того чи іншого слова, можна в окремих випадках не погоджуватись із тлумаченнями тов. Багмета, можна навіть поставити на обговорення самий принцип, покладений в основу його роботи. Але робота - велика і гідна уваги. Хай це буде не "справжній", зроблений за всіма вимогами сучасної лексикології та лексикографії словник, хай це будуть тільки матеріали до словника. Проте корисність і цікавість оцих матеріалів і для письменників і для читачів не підлягає ніякому сумніву, а багатолітня праця Андрія Багмета заслуговує нашої подяки.

18.XI.-1958р. Максим Рильський.

Від редакції: Розпочинаючи друкувати матеріали А. Є. Багмета з синоніміки української мови, редакція журналу сподівається одержати широкі відгуки читачів не лише щодо доцільності їхнього систематичного друкування, але й щодо самої суті цих матеріалів.

Воднораз редакція була б щиро вдячна, якби поруч із критичними зауваженнями читачі надсилали до нас відповідні матеріали для поповнення і збагачення цього словника.

Колективна думка читачів допоможе створенню вкрай необхідного для дальшого розвитку культури нашого народу українського синонімічного словника.

---