Жіноча освіта

Жіноча освіта. Про Ж. о. до кін. 18 в. є лише несистематичні інформації; відомо, що вона пов'язана з жін. манастирями, при яких вчили княжих і боярських дочок або й міщанок та селянок, що поповнювали лави, черниць. Вчили письма, Закону Божого, церк. співу. Першою такою школою, про яку е відомості, була школа для дівчат, заснована 1087 р. княжною Анною Всеволодівною (ЕІУ, УВ) в Києві при Андріївському манастирі. Досить докладні інформації про Ж. о. подав подорожник Алепський Павло, який стверджував високлй рівень Ж. о. і розказав про школу при жін. Вознесенському манастирі в Києві. За коз. часів дочки коз. старшин діставали освіту при манастирях і вчилися у домашніх учителів.

На Центр, і Сх. Укр. Землях під Росією дівчата частково навчалися в церк.-приходських, згодом земських школах по селах і в повітових — по містах. Відносно багато дівчат вчилося в т. зв. недільних школах, заснованих в 1850-60-их pp. укр. інтелігенцією в містах України для масового поширення освіти; деякі з них були призначені лише для жіноцтва (див., наприклад, Харківська жіноча недільна школа) Після шкільної реформи в 1860-их pp. початкові школи по селах були мішані, по містах — здебільша окремо для дівчат і хлопців. Про те, що лише невеликий відсоток жінок навчалося в школі, свідчить факт, що в 1897 ледве 13,7% жінок у віці 9-49 pp. було на Україні грамотних (у чоловіків — 39,1%), у віці 50 років і вище — ледве 6,5% ( у чоловіків — 20,5%).

Першими сер. школами для дівчат на підрос. Україні були «інститути для шляхетних дівчат», що були в першій пол. 19 в. гол. джерелом освіти для дівчат шляхетського роду (1818 в Харкові і Полтаві, 1829 в Одесі, 1833 в Києві). Викладовою мовою була часто франц.; програма навчання, яка обіймала навчання літератури, історії, чужих мов, мала прищепити дівчатам побожні й патріотичні (самозрозуміле — рос.) почування. Інститутську освіту дістало багато передових укр. жінок того часу. Багато дочок укр. шляхти вчилося в приватних пансіонах для дівчат, ведених здебільша чужинцями, гол. французами і німцями; їхній розвиток припадає на перші десятиліття 19 в. З пол. 19 в. стали відкривати гімназії для дівчат (перша 1850 р. в Києві) (див., наприклад, Кам'янець-Подільська Маріїнська жіноча гімназія), що незабаром стали основною сер. жін. школою; нижчий їх тип — прогімназія — мав 4-річне навчання, вищий 7 років, а додаткова 8 кляса давала педагогічну освіту для учительок нар. шкіл. Програма гімназій для дівчат була нижча, ніж в гімназіях для хлопців (без клясичних мов), але деякі приватні дорівнювали чоловічим (напр., коедукаційна гімназія, відкрита 1903 в Харкові Т-вом Працюючих Жінок). Таку саму програму, як гімназії, мали семирічні єпархіяльні школи, призначені для дочок осіб духовного звання. Про високу чисельність в жін. гімназіях свідчить факт, що 1912 р. в Київ. шкільній окрузі навчалося 27 082 дівчат, і лише 17 666 хлопців, l.l.1919 було на Україні 382 жін. гімназії, 4 — інститути, 15 епархіяльних шкіл. Як в початкових, так і в сер. школах до 1917 p. мовою навчання була рос., чималий % учениць сер. шкіл становили не українки. З кін. 19 в. почали засновувати сер. фахові школи, мішані торг. і зуболікарські, акушерські тощо.

Висока освіта була довго неприступна для жінок. Тільки I860 відкрито жінкам вступ в ун-ти на Україні, анульований два роки пізніше. Нечисленні студентки з України виїздили на студії за кордон, значно більше студіювало на заснованих 1872 р. в Петербурзі Вищих Мед. Курсах і т. зв. Бестужівських Курсах для жінок (1914 — 7 000 слухачок). Першою високою жін. школою на Україні були Вищі Жін. Курси, відкриті з ініціятиви жіноцтва 1878 р. при Київ. Ун-ті з двома фак.: фіз.-мат. й іст.-філол. з дворічним, а з 1881 — чотирирічним пляном навчання, але вже 1886 p. влада їх закрила. Щойно після революції 1905 відкрито в 1905-06 pp. ряд вищих жін. курсів; у Києві (1914 перейменовані на Жін. Ін-т ім св. Ольги), Харкові (заходами Т-ва Працюючих Жінок) і приватні курси Жекуліної в Києві; термін навчання — 4 роки, відділи: фіз.-матем., іст.-філол., правничий, а подекуди також екон. й мед. 1912 було в них понад 4 000 студенток; 1915 існували на Україні ще такі високі проф. жін. школи: Жін. Мед. Ін-ти в Харкові, Києві й Одесі; Жін. Політехн. Ін-т у Харкові, Пед. Фребелівські Курси в Харкові. В ун-ти жінкам був відкритий вступ лише на короткий час 1906-09.

Революція 1917 дала жінкам рівні з чоловіками права на освіту і застосувала заг. спільне навчання для хлопців і дівчат у всіх родах шкіл. Рос. мову навчання змінила здебільша відразу, а подекуди поступово укр. У висліді поширення мережі шкіл і заведення (1930) заг. початкового навчання послідовно збільшувалася жін. письменність: 1926 вона становила в УССР 37,1% (для українок — 32,5%), у 1939 р. — 72%, нині досягає 100%. Постійно зростає відсоток жінок із сер. (1939 — 6,8%, чоловіків — 8,9) та високою освітою. До революції серед студентів високих шкіл України жінки становили бл. 10%, 1928 — 26%, 1936 — 38%. Нинішнього стану не знаємо, але він не відбігає від стану в усьому СССР, де 1955-56 р. відсоток жінок серед студентів високих шкіл становив 52%, у технікумах — 55%. Характеристичне, що жінки обирають насамперед ті галузі знання й праці, в яких можуть себе найкраще виявити, і тому їх було в мед. ін-тах 70%, пед. — аж 72% (в мед. школах сер. типу — 89%, пед. 85% — числа для всього СССР); серед статистиків, пляновиків, краєзнавців вони становили — 77%.

В Галичині й на Буковині після прилучення їх до Австрії і введення нової системи освіти, зокрема після реформи шкільництва і заведення заг. шкільного навчання в 1860-их pp., нар. школи нижчого типу по селах були мішані, вищі — організовані по містах, були поділені для дівчат і хлопців. Тому, що в Галичині були міські школи майже виключно поль., укр. суспільність заснувала по містах кілька приватнях початкових шкіл, в тому ч. і жін. (напр., 1898 р. дівочу початкову школу їм. Т. Шевченка у Львові).

Початками сер. Ж. о. в Галичині були поль. приватні ліцеї з 6 роками навчання, в яких вчилися і українки. Першою укр. школою такого роду був ліцей, що здобув широку популярність, заснований заходами еп. К. Чеховича в Перемишлі в 1890-их pp. Перші приватні гімназії для дівчат з поль. мовою постали тільки в 1890-их pp. y Львові. Першу укр. заснували СС Василіянки з почину митр. А. Шептицького 1906 р. у Львові. На Буковині дівчата навчалися разом із хлопцями в укр. гімназіях в Чернівцях, Вижниці і Кіцмані. Відносно більша кількість українок вчилася в учительських семінаріях, які давали не тільки освіту, але й звання. Перші учительські семінарії постали в 1870-их pp. y Львові й Чернівцях; в 1910-их pp. було їх в Галичині — 3 держ. (укр.-поль.) і 1 приватна (в Яворові), на Буковині 1 держ. і 1 приватна (див. також Педагогічна освіта).

Закон про допущення жінок до навчання в ун-тах вийшов в Австрії у 1900 р. Поступово ч. укр. студенток зростало, так що вони створили при існуючих вже укр. студ. орг-ціях окремі секції.

На укр. землях, які в 1920-30-их pp. були під поль. окупацією, Ж. о. поширилася, не зважаючи на польонізацію шкільництва. Вплинуло на це зрівняння жінок в правах з чоловіками, поширення мережі шкіл і запровадження коедукації (майже повної в нар. школах, перев. в сер.). Тому бачимо зростання письменности серед жіноцтва (з 44,4% для всього жіноцтва на Зах. Укр. Землях в 1921 р. до 56% в 1931), хоч не таке велике, як на Центр, і Сх. Землях. Зокрема поширилася сер. і фахова Ж. о. В 1939 р. на 27 укр. гімназій в Польщі було 7 жін., 7 чол., 13 мішаних. Багато дівчат ходило до укр. мішаних фахових шкіл, спеціяльно для дівчат була призначена Захоронкарська Семінарія у Львові (з 1934), що давала фахове знання для вчительок дошкілля. Додаткову фахову освіту с.-г. інструкторок діставали абсольвентки заг.-осв. шкіл на курсах, що їх улаштовував Союз Українок і т-во «Сіль. Господар». З поширенням числа сер. шкіл зросло ч. студенток у високих школах, хоч не в такій мірі, як на Центр, і Сх. Землях; обмеження студій для українців в 1930-их pp. і важке госп. становище відбилося передусім на Ж. о.

За час нім. окупації поширилася на терені Ген. Губ.,зокрема в Галичині, фахова, особливо пед. Ж. о. (дівчата становили 60% в учительських семінаріях), натомість ч. дівчат в гімназіях знизилося до 20%.

На Буковині рум. влада цілком зрумунізувала всі види шкільництва, що неґативно відбилося на заг. рівневі освіти, не зважаючи на зрівняння жінок в правах з чоловіками. Крім гімназій для дівчат і учительських семінарій, заведено ще проф. школу, в якій, побіч заг. освіти, навчали також кравецтва та дом. госп-ва.

Сильно розрослася Ж. о. на Закарпатті, завдяки українізації шкіл, поширенню їх мережі й коедукаційній системі.

На еміграції укр. шкільництво — коедукаційне. Характер сер. жін. шкіл має кілька укр.-кат. шкіл з назвою академій, з англ. мовою навчання (укр. мова як предмет). Це академія св. Василія в Філядельфії і св. Марії в Словтсбуріу в ЗДА і такі ж в Анкастер і Йорктоні в Канаді. Заходами СС. Василіянок у Філядельфії засновано в 40-их pp. вищу школу — Манор Каледж, що готує вчительок. Викладова мова англ., укр. мова як предмет.

Література::

• Сірополко С. Нар. освіта на Сов. Україні. В. 1934
• Сірополко С. Іст. освіти на Україні. Л. 1937

О.Трофгшовська, К.Ґардецька

Посилання на інші джерела на ту саму тему:

• [ e-Енциклопедія історії України: .]
• [ Юридична Енциклопедія: .]
• [ Вікіпедія: .]
• ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ. НАУКОВІ СТУДІЇ. ВИПУСК 3. Миколаїв – 2009 – с. 114–117: Добровольська В.А. НАВЧАННЯ В ІНСТИТУТАХ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ. PDF