Грюнвальдська битва

ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА 1410 (Танненберзька битва) — битва, яка відбулася під час «Великої війни» 1409–11 між військами Тевтонського ордену і об'єднаною польсько-литовсько-українською армією поблизу с. Грюнвальд і Танненберг ( Сх. Пруссія, тепер терит. Польщі). 15.7.1410. До складу союзницьких військ, які очолювали великий князь литовський Вітовт і польський король Ягайло, входили польські і литовські частини, українські війська з Галичини, Поділля, Києва, Стародуба, Луцька, Володимира (всього бл. 40 тис. чол.). У складі союзницьких військ були смоленські полки, загони кримських татар та чеські найманці (4 тис. чол.) на чолі з Я. Жижкою, майбутнім вождем таборитів. Військами Тевтонського ордену, які складалися з німецьких і французьких рицарів та найманців з багатьох країн Зх. Європи, командував великий магістр Ульріх фон Юнгінген. Польсько-литовско-українська армія налічувала 100 тис. чол. і кількісно переважала армію хрестоносців, але орденські війська мали перевагу в озброєнні і воєнній підготовці. Битва розпочалася атакою татарської кінноти на ліве крило орденських військ. Проте рицарі Валенрода відбили цей напад і самі перейшли в контрнаступ. Хрестоносцям вдалось змусити до відступу литовські війська, а на правому фланзі потіснити польську армію. В критичний момент битви стійкість проявили українські і смоленські полки, які продовжували утримувати позиції в центрі. Це дозволило союзникам перебудувати свій бойовий порядок і перейти в контрнаступ. Війська Тевтонського ордену, втративши 18 тис. убитими (в т.ч. загинув і великий магістр ордену) і 14 тис. полоненими, були розгромлені. Поразка союзницьких військ у Г.б. підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила експансію німецьких рицарів на Схід.