Социніанські школи
СОЦИНІАНСЬКІ ШКОЛИ — навчальні заклади при громадах протестанської течії социніан. В Україні діяли в кін. 16 — першій пол. 17 ст. Головною була школа в Киселині (тепер Волинська обл.), заснована бл. 1612. Її керівники намагалися перетворити школу на академію. Відомими були і школи в Гощі (тепер Рівненська обл.), Ляхівцях (тепер Хмельницька обл.), Черняхові (тепер Житомирська обл.). Велику увагу в С.ш. приділяли богословській полеміці з католицтвом, викладанню філософії, математики, латинської мови, риторики. У С.ш. працювали протестантські публіцисти і вчені О. Кисіль, М. Твердохліб, П. Стегман, С. Немирич. С.ш. зазнавали переслідувань з боку польської влади. У 1658 їх ліквідовано у зв'язку із забороною в Речі Посполитій социніанського віросповідання.
Я. Ісаєвич (Львів).
Додаток
На зламі XVI – XVII віків соціянство поширилося й на українські землі. Його прибічниками була впливова та заможнна шляхта. На Київщині це були Немиричі й Горностаї {про них див. Задорожна О. Ф. ПРОТЕСТАНТИ З РОДУ ГОРНОСТАЇВ. Наукові записки. Том 20, Історичні науки. Частина 1 / Національний університет "Києво-Могилянська академія" — ВК}, На Волині покровительство соціанам надавали Чапличі-Шпановські, Гойські, Сенюти. Вони утворили у своїх маєтках соціянські громади і школи (в Киселині, Гощі, Хмільнику, Берестечку та ін.). Після заборони соціянства у Польщі і закриття Раковської академії провідні соціянські теологи знаходять притулок на дворах волинських магнатів. Протягом 1638-1644 років (тобто до свого вимушенного закриття) школа у Киселені діяла як висока школа академічного типу з богословським відділенням для підготовки проповідників. Серед її ректорів — видатні теологи і публіцисти Людвіг Голайсен, Петро Стегман, Теодор Симонід з Гольштінії. У цей же час існувала школа середнього типу в Березці, маєтку Мартина Федоровича Чаплича Шпановського, ректором якої був відомий письменник Йоахім Рупневський. Соціани відіграли велику роль у розвитку освіти. Інтелектуали – диседенти принесли в Україну раціоналістичні основи мислення, поширили реформаційну ідеологію з її культом розуму і критичним ставленням до офіційних догм. З професорських катедр зазвучали ідеї, що хвилювали західноєвропейську суспільну думку.
Викладено за: Н. М. Яковенко. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К: Наукова думка, 1993, с. 201-203.
