Український правопис 1946 р. Передмова.

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Український правопис. К.: Українське держ. вид-во, - 1946р.[1]

Титул.

ПЕРЕДМОВА

Питання про потребу переглянути український правопис виникло ще за кілька років до Вітчизняної війни. Неврегульованість багатьох моментів у самому правописному кодексі, прийнятому в 30-х роках, а також самостійні зміни, запроваджені газетами на підставі ще не затверджених проектів, розхитали, наш правопис. Особливо шкідливі були ці хитання в школі, де болюче відчувалися іноді кричущі протиріччя між тим, чого навчали за правилами і що не збігалося з практикою неучбової книги та багатьох органів преси (напр., чеський, паризький — за правилами, чешський, парижський — за практикою друку; різні написання іншомовних слів).

Дбаючи за культурні потреби українського народу і в суворий час Вітчизняної війни, Уряд у 1942 році звернувся до Академії наук УРСР з пропозицією поновити роботу над урегулюванням і удосконаленням українського правопису. Президія Академії наук доручила в Уфі цю роботу дійсному членові Академії Л. А. Булаховському, який, склавши з участю наукових працівників Інституту мови і літератури на підставі попередніх проектів з відповідними значними змінами новий, ознайомив із ним Інститут мови і літератури Академії на відкритих широких зборах і 2 жовтня 1942 року доповів свій проект Президії Академії, що схвалила викладені принципи, а проект передала Урядові. З наказу Уряду проект було розглянуто ще раз комісією під головуванням Заступника Голови Ради Народних Комісарів УРСР тов. М. П. Бажана у складі дійсних членів Академії наук П. Г. Тичини та М. Т. Рильського, письменника Ю. І. Яновського та автора проекту дійсного члена Академії наук Л. А. Булаховського і, з деякими змінами, апробовано для затвердження. З апробованим проектом широку громадськість було ознайомлено в Уфі на зборах, скликаних для цього Народним Комісаром Освіти УРСР тов. П. Г. Тичиною.

28 серпня 1943 року під Харковом у воєнній обстановці проект та думки правописної комісії, що прибула туди в повному складі, були викладені на нараді в присутності; Голови Ради Народних Комісарів УРСР тов. М. С. Хрущова, Голови Президії Верховної ради УРСР тов. М. С. Гречухи, Секретаря ЦК КП(б) У тов. Д. С. Коротченка, Заступника Голови Ради Народних Комісарів УРСР тов. В. Ф. Старченка 4 і Секретаря ЦК КП(б) У по пропаганді тов, К. З. Литвина. Проект в основному було схвалено, і затвердження його доручено Народному Комісарові Освіти УРСР тов. П. Г. Тичині.

Село Помірки (під Харковом) обговорення проекту укр. правопису: П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, Л. Булаховський, Ю. Яновський та інші.

8 травня 1945 року Рада Народних Комісарів УРСР постановила: «З метою врегулювання українського правопису відповідно до зрослих вимог культури, науки й мовної практики населення України проект українського правопису, розроблений Інститутом мовознавства Академії наук Української РСР під керівництвом дійсного члена Академії наук УРСР тов. Л. А. Булаховського й затверджений Народним Комісаром Освіти УРСР тов. П. Г. Тичиною, схвалити».

При укладанні правопису провідними настановами були такі:

1. Подбати в першу чергу про врегулювання чинного правопису, без поважних підстав не відходячи від того, що вже усталилось, отже, в основному не примушуючи культурну масу країни переучуватись.
2. Зберегти народні засади правопису — його близькість до вимови широких мас.
3. Орієнтуватись в усьому важливому, що становить специфіку мови, саме на цю специфіку (фонетика, морфологія), як вона відбивалась і відбивається в мові найкращих письменників.
4. У тих моментах, які за їх природою є спільні з іншими мовами (розділові знаки, правопис великих і малих літер, написання разом і окремо), забезпечити єдність із правописами братніх народів Радянського Союзу, особливо — російського, орієнтуючись на останній проект Державної комісії.
5. Уникати в міру можливості варіантів написань.
6. Якомога скоротити кількість винятків із правил.
7. При формулюванні правил — орієнтуватись на рівень розуміння людей з повною середньою освітою.
8. Історичні коментарі до правил, що подаються в примітках, викласти без порушення наукової правильності на догоду популярності викладу, але разом із тим без зайвих подробиць і вузько спеціальних моментів.

Оскільки подавані в «Українському правописі» правила не можуть охопити всіх окремих випадків, доконечним додатком до нього в практиці має стати «Орфографічний словник», що його згодом випустить Народний комісаріат освіта УРСР.5

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

Aa, Бб, Вв, Гг, Дд, Ее, Єє, Жж, Зз, Ик, Іі, Її, Йй, Кк,

Лл, Мм, Нк, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Xx, Цц, Чч,

Шш, Щщ, Юю, Яя, Ьь.

Примітка 1. Апостроф (') в алфавіт не входить І на розміщення сліз у словнику не впливаі·; напр., бур'я́н, бу́ряний

стоятимуть поруч.
ь має своє місце в алфавіті; тому тьо́пнути в словнику стоятиме не після то́пнути, а після слів, що починаються з тя.

Примітка 2. дж і дз (для означення африкат) не входять в алфавіт, отже, такі слова, як джерело́, дзвін, стоятимуть у словнику під буквою (літерою) д.

  1. Номери сторінок (грубий шрифт зеленого кольору) подано за першоджерелом.