Багмут Й. Питання перекладу з російської мови на українську

Йосип Багмут

Питання перекладу з російської мови на українську

(Передача дієприкметників)

Питання перекладу художньої і наукової літератури з близьких, споріднених мов потребують своєї розробки і висвітлення як в плані теоретичному, так і в плані практичної допомоги перекладачам при розв'язанні ними ряду труднощів. Переклад з близьких, мов, зокрема з мови російської, на інші слов'янські, має свої специфічні труднощі, які не обмежуються тільки складністю передачі омонімів і словосполучень, близьких за формою, але різних змістом, — вони далеко більші.

Важливим є питання перекладу з російської мови на українську як художньої, так і науково-публіцистичної літератури, питома вага якої досить значна в культурному житті народу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

В класичній праці Й.В. Сталіна «Марксизм і питання мовознавства» сказано, що «мова, як засіб спілкування людей у суспільстві, однаково обслужує всі класи суспільства і проявляє в цьому відношенні свого роду байдужість до класів. Але люди, окремі соціальні групи, класи далеко не байдужі до мови» . Це надзвичайно важливе і пінне положення праці Й.В. Сталіна має бути вихідним при аналізі мовних питань, зв'язаних з перекладом і з російської мови на українську. Аналіз мови старих перекладів творів класиків марксизму-ленінізму особливо наочно підтверджує, що люди, окремі соціальні групи, класи далеко не байдужі до мови, що «вони стараються використати мову в своїх інтересах, нав'язати їй свій особливий лексикон, свої особливі терміни, свої особливі вирази» . Найбільше це стосується експлуататорської верхівки, яка одірвалась від народу і ненавидить його. 257

Так, українські буржуазні націоналісти намагалися культивувати в українській літературній мові слова, терміни, вирази і граматичні форми, далекі від живої народної мови, вони ігнорували все те спільне, що було в лексиці, фразеології і синтаксисі російської та української мов.

При виборі мовних засобів деякі засліплені націоналістичним дурманом перекладачі при перекладі з російської мови на українську" часто, виходячи з своїх соціальних поглядів, особистих уподобань і смаків, використовували не лише свій особливий лексикон, але й виявляли своє ставлення до певних граматичних форм. Так, скажімо, при перекладі наукової, філософської, політичної літератури в 20—30-х роках XX ст. майже не вживалися активні дієприкметники в функції простого означення.

В цій статті ми спинимося лише на одному питанні — передачі дієприкметників при перекладі з російської мови на українську науково-публіцистичної літератури.

Дієприкметники як слова, що передають ознаки предметів, пов'язані з певним процесом дії, означуваної відповідним дієсловом, властиві всім східнослов'янським мовам. Знає їх з давніх-давен і українська мова. Активні дієприкметники на -чий ми зустрічаємо в ряді писаних документів XVI—XVII ст., наприклад "прославляючихъ мене прославлю, а ганбячихъ посоромлю» або «кгрунть... починаючій от урочища...». Непоодинокі факти вживання активних дієприкметників, утворених від зворотних дієслів з часткою -ся: «Як же ты хочешъ бііду военника, бьючогося и боручогося, у цицки матерное сидячи, розознати, розсудити».

Активні дієприкметники, що прийшли ще з староруських діалектів і староруської писемності, вживали передові українські письменники І. Франко, M. Коцюбинський, Леся Українка та ін.

Видатний письменник революціонер-демократ Іван Якович Франко у своїх працях досить широко вживав активні дієприкметники. Для нього. нормальним було вживання таких слів, як знаючий, доказуючий, служачий, читаючий, розкошуючий, всеобіймаючий, окружаючий і т. д. В статті «Література, її завдання і найважніші ціхи» знаходимо активні дієприкметники в таких реченнях: «...для народу, для маси, не знаючої другої бесіди» (21); «...література стане пустою забавою інтелігенції, нікому ні до чого не потрібною, нічийому добору не служачою, а пригідною хіба для розривки багачам по добрім обіді» (26); 258 «Література, стояча понад партіями — се тільки ваш сон» (27). В статті «Темне царство» маємо: «...твори їх... жили серед читаючої громади й робили великий вплив на думки та переконання» (82—83) ; «...найкраще свідоцтво могутнього, всеобіймаючого, щиро людського почуття нашого поета» (85) ; «...пише огняним пальцем таємні слова над розкошуючими тиранами...» (86). В ряді інших статей ми знаходимо їх також чимало: «Чаруюча простота»; образи, висячі на стіні, почали було творити»; «Як музик, владіючий по-майстерськи хоч і невеликим засобом звуків, Федькович займає в нашій літературі важне місце»; «...синтакси, не відповідаючої шкільним правилам» і т. д.

Очевидно, що для такого знавця української мови, як Іван Франко, не було нічого дивного в уживанні форм активних дієприкметників. Він вважав їх необхідними елементами висловлення думки українською мовою. Тим більше, що він, прекрасно знаючи мову російську, де дієприкметники дуже поширені, бачив переваги конструкцій речень з дієприкметниками.

Наявні в українській мові активні дієприкметники через їх схожість з російськими всіляко виживалися з мови українськими буржуазними націоналістами, які хотіли позбавити українську мову важливого засобу вираження смислових відтінків думки. Звільнившись від націоналістичних пут, українська літературна мова стала інтенсивніше розвиватися і збагачуватися. Розвиток української літературної мови не обмежувався лише збагаченням лексики, а йшов і по лінії ширшого застосування в мовній практиці окремих граматичних форм. Особливо яскраво помітне значно ширше вживання в сучасній літературній мові проти попереднього активних дієприкметників і відповідних дієприкметникових конструкцій.

Як пасивні, так і особливо активні дієприкметники дуже поширені в російській літературній мові. Велику кількість дієприкметникових конструкцій ми зустрічаємо в діловій мові, науковій, а також в мові публіцистичних творів. Наприклад: «Вот — прекрасная марксистская формулировка, вполне совпадающая с нашими, вполне разоблачающая нынешнего Каутского, довернувшего от марксизма к защите социал-шовинизма, вполне отчетливо выясняющая принципы марксистского отношения к войнам (мы еще вернемся в печати к этой формулировке)» (В.И. Ленин. Соч., т. 23, стор. 23) або «Неистовствующие, свирепствующие, бешенствующие, щелкающее зубами, обливающие нашу партию непрерывным дождем поносящих и погромных словечек, не обвиняют ни в чем нас прямо, а 259„намекают"» (В.И. Ленин, Соч., т. 25, стор. 56). Переклад російських активних дієприкметників на українську мову становить певні труднощі і має свої особливості.

Раніше в перекладах творів класиків марксизму-ленінізму, зроблених у 20-х роках нашого століття, ми зовсім не знаходимо активних дієприкметників, навіть деякі пасивні дієприкметники перекладались описово. Наприклад, такий уривок: «Кращий спосіб відсвяткувати роковини великої революції — це зосередити увагу на нерозв'язаних завданнях її» (В.І. Ленін, Твори, т. 33, стор. 81) передавався: «Найкращий спосіб одсвяткувати роковини великої революції — це зосередити увагу на тих її завданнях, що їх ще не розв'язано» (Н. Ленін, Пролетарська держава, ДВУ, 1926, стор. 320).

З наведеного прикладу видно, наскільки неекономним було обминання форм дієприкметників. Бо те, що перекладалося одним дієприкметником, треба було при описовій формі передавати кількома словами, не кажучи вже про те, що, особливо при перекладі, порушувалася конструкція речення оригіналу, втрачалась динамічність і лаконічність висловлюваної в оригіналі думки.

З передачею активних дієприкметників при перекладі справа стояла ще гірше. Так, наприклад, російська фраза з активним дієприкметником «нарастающей»: «...национализированная промышленность может... развиваться в обстановке постепенного сближения между городом и деревней, между пролетариатом и крестьянством, в противовес капиталистической промышленности, развивающейся в условиях нарастающей враждебности между буржуазным городом...» (И.В. Сталин, Соч., т. 10, стор. 301—302) перекладалася без уживання активних дієприкметників: «...націоналізована промисловість може... розвиватись в обстанові поступового зближення між містом і селом, між пролетаріатом і селянством, не так, як капіталістична промисловість, що розвивається в обставинах щораз більшої ворожнечі між буржуазним містом...» (І. Сталін, Звіт Центрального Комітету XV з'їздові ВКП(б), 1928, стор. 36). В новому перекладі вжито активний дієприкметник наростаючої: «...в умовах наростаючої ворожості між буржуазним містом...» (Й.В. Сталін, Твори, т. 10, стор. 299), чим досягнуто точнішої передачі змісту.

В сучасних українських перекладах творів В.І. Леніна і Й.В. Сталіна ми часто зустрічаємо активні дієприкметники: гноблячий (гнобляча держава, гноблячі нації, гноблячий клас), конкуруючий (конкуруюча держава), воюючий (воюючі уряди), пануючий (пануючий клас), вмираючий (вмираючий лад, 260 вмираюча буржуазія), обслуговуючий (обслуговуючі особи, мова є обслуговуючою), наступаючий (наступаюче свято), повстаючий (повстаюча нація), перемагаючий (перемагаючий герой), загниваючий (загниваючий капіталізм), правлячий (правлячі сфери), загрожуючий (загрожуюча війна), зобов'язуючий (зобов'язуюче слово), відтягаючий (відтягаюча відповідь), виникаючий (виникаючий рух, виникаюче питання), деморалізуючий (деморалізуючий вплив), занепадаючий (занепадаюча буржуазія), гинучий (гинучий капіталізм), дрімаючий (дрімаюча енергія), прислуговуючий, лакействуючий, охоплюючий, отупляючий, ходячий, страйкуючий, сплячий і т. д. Наприклад, «...надходять підтверджуючі відомості...» (В.І. Ленін, Твори, т. 29, стор. 172); «...назріваючий і підготовлюваний імперіалістський мир» (В.І. Ленін. Твори, т. 23, стор. 246); «...привітати вас з наступаючим всенародним святом...» (Й. Сталін, Про Леніна, «Молодь», 1952, стор. 113).

Передачею російських активних дієприкметників українськими активними дієприкметниками на -чий при перекладі Творів В.І. Леніна та Творів Й.В. Сталіна досягається більша точність у передачі змісту і форми оригіналу. Будова речення перекладу повністю відповідає будові речення оригіналу. Не вводяться в переклад слова, яких немає в оригіналі і які часто є необхідними при передачі російського активного дієприкметника підрядним реченням при перекладі на українську мову. (виокремлемлення — ВК) Порівн.: «...подавление сопротивления буржуазии, — наиболее трудное, наиболее требующее борьбы при переходе к социализму» (В.И. Ленин, Соч., т.. 23, стор. 67), українське — «...придушення опору буржуазії, — воно найтрудніше, найбільше, вимагає боротьби при переході до соціалізму» (В.І. Ленін, Твори, т. 23, стор. 65). Тут при перекладі активного дієприкметника в українському тексті з'явилось слово «воно», якого в оригіналі зовсім ,немає. Або «...война между империалистскими (т. е. угнетающими целый ряд чужих народов...)» (В.И. Ленин, Соч., т. 23, стор. 22), українське — «...війна між імперіалістськими (тобто такими, що гноблять цілий ряд 261 чужих народів...)» (В.І. Ленін, Твори, т. 23, стор. 22), де в українському тексті з'являються слова, яких немає в оригіналі.

Не тільки в українських перекладах творів класиків марксизму-ленінізму, а й в мові сучасної преси (в газетах, журналах, брошурах) ми можемо відмітити поширення активних дієприкметників на -чий: всеперемагаючий, організуючий, мобілізуючий, перетворюючий, наростаючий, самостійно вивчаючий, філософствуючий і т. д.

Саме така передача українською мовою активних дієприкметників потрібна ще й тому, що дуже часто, особливо в перекладах творів В.І. Леніна та Й.В. Сталіна, заміна активних дієприкметників прикметниками або іншим яким способом спричинялася до спотворення смислу, крім того, українська мова позбавлялася одного з своїх повноцінних засобів вираження спеціальних семантичних відтінків.

Перекладачам творів класиків марксизму-ленінізму, що здебільшого перекладають з російської мови на українську, треба якнайточніше передавати не тільки зміст, а й стильові особливості оригіналу.

Застосування в українських перекладах активних дієприкметників для точної передачі відповідних форм російської мови дає можливість перебороти труднощі, зв'язані з відтворенням українською мовою змісту оригіналу. Бо як, наприклад, передати таке російське речення без активного дієприкметника: «Дополнение к проекту обращения к германским рабочим и не эксплуатирующим чужого труда крестьянам» (В. И. Ленин, Соч., т. 29, стор. 353). Коли передавати описово, то вийде: «...до німецьких робітників і селян, що не експлуатують чужої праці». В оригіналі ясно сказано, що «не експлуатуючих» відноситься тільки до селян. Або «Большая часть страны переживала такие бедствия... — бедствия нашествия и многократного опустошения деревень движущимися толпами войск» (В.И. Ленин, Соч., т. 29, стор. 231). В українському перекладі «Більша частина країни переживала такі лиха... — лиха нашестя і багаторазового спустошення сіл проходячими юрбами військ» (В.І. Ленін, Твори, т. 29, стор. 223). Перекладачі передали тут активними дієприкметниками «не експлуатуючих» і «проходячими». Подібних прикладів в українських перекладах творів класиків марксизму-ленінізму можна навести чимало. Значною мірою відтворенню стильових особливостей також сприяє передача російських дієприкметників українськими прикметниками і дієприкметниками на -чий. Порівн.: «...чего мы требуем от рабочих угнетающих наций» (В.И. Ленин, Соч., т. 23, стор. 43) — «...чого ми вимагаємо від робітників гноблячих націй» (В.І. Ленін, 262 Твори, т. 23, стор. 42) або «...закончится крайним истощением воюющих стран» (там же, стор. 66) — «...закінчиться крайнім виснаженням воюючих країн» (там же, стор. 64); «...приводит к вмешательству другой, конкурирующей с первой и также империалистской великой державы» (там же, стор. 66) — «...приводить до втручання другої, конкуруючої з першою і також імперіалістської великої держави» (там же, стор. 64).

Цікаво, що з аналогічними труднощами передачі активних дієприкметників зустрілися і перекладачі творів класиків марксизму-ленінізму з російської мови на білоруську. Так, наприклад, довгий час російський вислів «враждующие классы» перекладався: «класы, якія знаходзяцца у ворожих адносінах поміж сабой», тобто активний дієприкметник перекладався описово, підрядним реченням. При щільнішій увазі до перекладу слова враждующий видатний знавець білоруської мови К.К. Крапива знайшов серед мовних скарбів значно ближчий відповідник — варагуючый. Це слово є органічним для білоруської мови.

Через більш обмежений в порівнянні з російською мовою вжиток активних дієприкметників в українській мові їх часто при перекладі передають описово, підрядними реченнями. Наприклад, російське речення: «К рабочим, поддерживающим, борьбу против войны и против социалистов, перешедших на сторону своих правительств» (В.И. Ленин, Соч., т. 23, стор. VII) перекладається: «До робітників, які підтримують боротьбу проти війни і проти соціалістів, що перейшли на сторону своїх урядів» (В.І. Ленін, Твори, т. 23, стор. IX), де активні дієприкметники поддерживающим і перешедших передано підрядними реченнями. Такий спосіб передачі активних дієприкметників при перекладі досить поширений. Порівн. ще російське речення: «Товарищам, томящимся в плену» (В.И. Ленин, Соч., т. 23, стор. 334), яке українською мовою перекладене: «Товаришам, які мучаться в полоні» (В.І. Ленін, Твори т. 23, стор. 316).

Іноді ж російські активні дієприкметники в українських перекладах передаються пасивними дієприкметниками або іменниками, наприклад, російський активний дієприкметник самоуправляющийся в словосполученні: «...округов, а равно самоуправляющихся местных единиц...» (В.И. Ленин, Соч., т. 35, стор. 105) передається пасивним дієприкметником 'самоврядовуваний': «...округів, а так само 'самоврядовуваних' місцевих одиниць...» (В.І. Ленін, Твори, т. 35, стер. 105), або «...коли капіталізм висхідний [російське восходящий] перетворився в капіталізм умираючий» (Й. Сталін, Марксизм і питання мовознавства, Держполітвидав УРСР, 1950, стор. 46). або «О рождающемся направлении „империалистического экономизма"» (В.И. Ленин, 263 Соч., т. 23. стор. 1) в українському перекладі: «Про народження напряму „імперіалістичного економізму”» (В.І. Ленін, Твори, т. 23, стор. 1). Тут російське слово «рождающийся» перекладене іменником «народження» не зовсім точно, але це найкращий вихід, бо інакше передати ніяк не можна. Справа в тому, що підрядним реченням, як це часто робиться, тут перекладати не можна, бо далі два іменники чоловічого роду, і тоді неясно буде, чи відноситься «що народжується» до напряму чи до економізму.

В доповіді про внутрішнє і зовнішнє становище Радянської республіки 3 квітня 1919 р. В.I. Ленін говорив: «...с наступающей весной, мы опять переживаем чрезвычайно трудное положение» (В.И. Ленин, Соч., т. 29, стор. 230). В цьому уривку в українському перекладі дієприкметник перекладено іменником: «...з початком весни, ми знову переживаємо надзвичайно скрутне становище» (В.І. Ленін. Твори, т. 29, стор. 222).

Якщо прикметники і дієприкметники на -чий поширені в українській сучасній літературній мові, то значно менше вживається прикметників (з походження дієприкметників) на -щий. В українських перекладах творів В.І. Леніна та Й.В. Сталіна ми знаходимо такі прикметники, як-от: звучащий (звучащих словечок), грядущий (грядуща революція грядущі бої), мислящий (мислящий робітник), растущий та ін. Наприклад: «...з допомогою пристойно звучащих теж - «марксистських» словечок...» (В.І. Ленін, Твори, т. 2,3, стор. 70); «...зв'язок саме цієї грядущої війни з пролетарською революцією...» (там же, стор. 70); «...не згодиться ні один свідомий і мыслящий робітник» (там же, стор. 127); «...ми маємо... ростущу могутність СРСР...» (Й.В. Сталін, Твори,т. 10, стор. 288).

Щодо слова растущий, то, хоч його й немає в «Російсько-українському словнику», вид. 1948 р., як і слова мислящий, все ж воно набрало широкого вжитку не тільки в українських перекладах творів класиків марксизму-ленінізму, а й у політичній літературі, перекладах філософських творів тощо. Часто цим словом передають не тільки російське растущий, але и російське развивающийся, наприклад: «Але цієї мети не можна досягти... без одночасного, растущего [російське развивающегося] в ході такої війни, запровадження і поширення демократії серед нашого війська...» (В.І. Ленін. Твори, т. 23, стор. 14). Вживання в сучасній літературній мові слова растущий допомагає перекладачам значно точніше передавати зміст оригіналу. Це ми яскраво бачимо, коли порівняємо передачу російського слова «растущий» тепер з старими перекладами, де його передавали «що раз у раз зростає» або «раз у раз більше», «чимдалі 264 більше», «щораз більше» і т. д. Порівн.: «...невпинно ростуще джерело для дальшого розгортання виробництва» (Й.В. Сталін, Твори, т. 10, стор. 299) і «...дедалі тo більше джерело для дальшого розгортання виробництва» (І. Сталін, Звіт Центрального Комітету XV з'їздові ВКП(б), 1928, стор. 36).

Щодо дієприкметникових форм на -(в)ший, то їх ми справді маємо в українських перекладах творів В.І. Леніна та Й.В. Сталіна, як і взагалі в сучасній літературній українській мові, порівняно мало. Найпоширенішим з них є дієприкметник перемігший. Наприклад: «Енгельс... прямо визнавав можливість «оборонних воєн» уже перемігшого соціалізму. Він мав на увазі саме оборону перемігшого пролетаріату проти буржуазії інших країн» (В.І. Ленін, Твори, т. 23, стор. 65) або: «Правда, при цьому відбувається деяке збагачення словникового складу перемігшої мови за рахунок переможеної мови» (Й. Сталін, Марксизм і питання мовознавства, стор. 28); «...країна перемігшої революції повинна не ослабляти, а всемірно посилювати свою державу...» (там же. стор. 47); «...в таких умовах можуть бути лише перемігші і переможені мови» (там же, стор. 49).

Іноді дієприкметники цього типу передаються в українських перекладах активними дієприкметниками на -лий (пожовклий, обгорілий і т. д.).

Передача пасивних дієприкметників при перекладі на українську мову не становить великих труднощів. Вони передаються відповідними українськими дієприкметниками і прикметниками дієслівного походження. Тут можна тільки додати, що за відомим зразком поширюються в процесі перекладу і нові для української мови дієприкметники типу проваджений [рос. ведомый], здержуваний [рос. удерживаемый], охоронюваний [рос. охраняемый], а також дієприкметники і прикметники, утворені при перекладі російських активних дієприкметників: проявлюваний [рос. проявляющийся], наближений [рос. приближающийся]. Порівн.: «...найбільш наближені [рос. приблизившиеся] щодо розумового розвитку до «інтелігенції»...» (В.І. Ленін, Твори, т. 23, стор. 95); «„Маленька, привілейована, охоронювана [рос. охраняемая] меншість" робітничого класу...» (там же, стор. 97).

Окремі пасивні дієприкметники теперішнього часу на -мий, -ма, -ме відомі в українських перекладах здебільшого в залишках-прикметниках; любимий, відомий, знайомий, нетерпимий, видимий, допустимий, здійснимий і т. д. Наприклад: «...монархія невідновима...» (В.І. Ленін, Твори, т. 23, стор. 283); «Цей реформізм абсолютно непримиримий з революційним марксизмом...» (там же, стор. 176) і т. д. 265

Із спостережень, зроблених над текстом українських перекладів творів В.І. Леніна та Й.В. Сталіна і мовою сучасної преси, можнп зробити висновок, що здавна наявні в українській літературній мові активні дієприкметники на -чий під благотворним впливом російської і в результаті багатющої практики перекладів з російської мови, здійснюваної в умовах визволеної Великою Жовтневою революцією України, значно активізувалися і поширилися у вжитку в публіцистичній і науковій мові. Це є, безперечно, позитивним явищем у мові. Вживання в українських перекладах активних дієприкметників у функції простого означення сприяє точній передачі форм, властивих оригіналові, причому не тільки допомагає відтворити зміст українською мовою, а й дає можливість зберегти синтаксичну конструкцію речення і стильові особливості оригіналу. При передачі складної думки складнопідрядним реченням, де вже є кілька підрядних речень, додавати замість активних дієприкметників ще кілька підрядних речень просто неможливо, бо така заміна переобтяжує речення. Думка оригіналу в перекладі з активними дієприкметниками відтворюється точніше, вона — динамічніша, не така розтягнута, ясніша, ніж при передачі описовим способом. Більш широке використання в сучасній українській науково-публіцистичній літературі форм прикметників і активних дієприкметників на -чий, -щий свідчить про дальший значний розвиток і збагачення виражальних засобів української мови.

Мовознавство. Наукові записки. т. XII, 1953, с. 51-57.

Передруки

• Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Упорядники: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія — 2005 — 256-265 с.

---