Рудницький Ярослав

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Версія від 20:37, 29 квітня 2010, створена Victor Kubai (обговореннявнесок) (перейменував «Ярослав Рудницький» на «Рудницький Ярослав»)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Українська мова. Енциклопедія

РУДНИЦЬКИЙ Ярослав-Богдан (28.ХІ 1910, м. Перемишль, тепер Польща  — 19.Х 1995, Монреаль)  — укр. мовознавець, літературознавець, фольклорист, громад. діяч у Канаді, доктор філософії з 1937, д. чл. НТШ з 1947, чл. УВАН у Канаді з 1955. Закін. 1934 Львів. ун-т, навч. 1938-40 у Берл. і Праз. ун-тах. З 1940 — доцент, з 1943  — професор Укр. вільного ун-ту (Прага). 1949 переїхав до Вінніпега (Канада). Того ж року засн. відділ україністики в Манітоб. ун-ті, став першим головою його славіст. відділу (очолював до 1976); з 1977 — професор-консультант цього ун-ту. Ініціатор українозн. програми в австрал. ун-тах. Очолював різні укр. наук., культурні та громад, орг-ції у Канаді: президент УВАН (1955-69), голова Укр. наук. ради (з 1959, неодноразово) і Товариства плекання української мови (1971-79; 1982-88) тощо. Був заст. голови Міжнар. к-ту спец. ономастики при ООН (1972). Редактор вид. серій УВАН «Slavistica» (1949-73) та «Onomastica» (1951-75), річника «Слово на сторожі» (1964-88), співред. багатьох наук. період, видань, зокрема «The Slavic and East European Journal» («Слов'янський і східноєвропейський журнал»), «Studes slaves et esteuropйennes — Slavic and East European Studies» («Слов'янські та східноєвропейські дослідження») тощо.

Праці з укр. словотвору («Наростки -ище, -ись-ко, -сько», 1934, 1967; «Суфікс -ера», 1959), акцентології (брошура «Український наголос як функційна проблема», 1946), топоніміки (Бойківщини, 1939, 1962; «Галич у Манітобі», 1953, англ. мовою; «Канадійські місцеві назви українського походження», ч. 2, 1957), проблем канад. діалекту укр. мови (ст. «Фонологічні нововведення в канадському діалекті української мови», 1961, англ. мовою), про ізофони бойк. говірки (1936, 1938), з перекладознавства (ст. «Українська Шекспіріана на Заході», 1977); опис міської говірки Львова («Українська говірка міста Львова», 1943, 1993, нім. мовою). Написав моногр. «Українська мова та її говори» (1937, 1965, 1977). Автор праць з культури укр. мови («Як говорити по-літературному», 1946), історії укр. мови в плані соціолінгвістики (кн. «Лінгвоцид», 1976, англ. мовою; «Емський указ 1876 року і проблема лінгвоциду», 1976, англ. мовою), ряду фольклорист, праць. Розробляв методику викладання укр. мови, зокрема як іноземної: «Граматичні таблиці з української мови для шкіл і самонавчання» (1946), підручник укр. мови для німців (1940, 1964, 1982) та англомов. населення (1949, 1968; у співавт. з Ю. Луцьким), посібник з граматики укр. мови (1951, 1954, 1958, 1978; англ. мовою). Постійно працював у галузі лексикографії. Уклав разом із З. Кузелею «Українсько-німецький словник» (Лейпциг, 1943; 2-е вид.  — Вісбаден, 1983); за його редакцією (спільно з К. Церкевичем) вийшов «Правописний словник української мови» (Н.-Й. — Монреаль, 1979). Укладач «Етимологічного словника української мови» (у 10 частинах, незавершений, охоплено літери А-Г: 1-е вид., 1962-66; 2-е вид., 1966-72), що є першим слов'ян, етимол. словником англ. мовою, «Українського правопису» (Прага, 1942), українозн. бібліографічного видання «Ukrainica Canadiana» («Канадська україніка», 1954-72; разом з Д. Сокульським). Дослідник творчості класиків укр. л-ри.

Літ.:

  • Rudnyckyj J. В. Repertorium Bibliographicum, 1933-1983. Ottawa, 1984.
  • Носко-Оборонів Т. Ярослав Богдан Рудницький. Б. М., 1992.
  • Дзира Я. Ярослав Рудницький. «Нар. творчість та етнографія», 1996, №2-3.

Р. П. Зорівчак

 

Доповнення з статті Етимологічний словник

Етимологічний словник Я. Рудницького доведено до кінця літери Ж (останній, 16-й, випуск з'явився 1977, окр. книгою — випуски 12-16-й у 1978). Словник перевид. у 1980 з додатком ряду матеріалів на решту літер.

О. С. Мельничук

Посилання на інші джерела на ту саму тему: