Бузук Петро

Українська мова. Енциклопедія

БУЗУК Петро Опанасович [2(14).VII 1891, с. Тернівка, тепер Слободзейсысого р-ну, Молдова — 8.XII 1937] — укр. і білорус. мовознавець, доктор філол. наук з 1924. Закін. 1916 Новорос. ун-т (Одеса), у 1920-24 — доцент Одес. ІНО, з 1925 — професор Білорус, ун-ту (Мінськ), 1931-33 — директор Ін-ту мовознавства АН БРСР та зав. кафедри мовознавства Мінського пед. ін-ту. Автор праць з історії праслов'ян. мови, діалектології, лінгв. географії, білорус, літ. мови («Становище білоруської мови серед інших слов'янських мов», 1927; «Спроба лінгвістичної географії Білорусі», 1928, обидві білорус. мовою, та ін.), а також з історії й діалектології укр. мови, її взаємозв'язків з білорус. та ін. мовами: «Мова і правопис у творах Г. С. Сковороди» (1923), «Коротка історія української мови» (1924), «Взаємовідносини між українською та білоруською мовами», «Українські етимології», «Пам'яті Франка» (усі три — 1926), «Про мову найдавнішої української євангелії», «Нарис історії української мови» (обидві — 1927), «Діалектологічний нарис Полтавщини» (1929) та ін. Під псевд. П. Росич публікував вірші й оповідання. Незаконно репресований 1934, реабіліт. 1956.

Літ.:

• Рамановіч Я., Юрзвіч А. П. А. Бузук. Мінск, 1969.
• Булахов М. Г. Бузук Петр Афанасьевич. В кн.: Булахов М. Г. Восточиославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 2. Минск, 1977.

Г. П. Півторак