Білецький-Носенко Павло

Українська мова. Енциклопедія

БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО Павло Павлович [16(27).VIII 1774, м. Прилуки, тепер Черніг. обл. — 11(23).VI 1856, с. Лапинці, тепер у складі Прилук] — укр. письменник, перекладач, мовознавець, етнограф. Закін. 1793 Шляхет. сухопутний кадет, корпус у Петербурзі. Перебував на військ, службі. З 1798 в чині капітана вийшов у відставку і мешкав переважно у своєму маєтку в с. Лапиниях. У 1801 обраний підсудком Прилуц. по-іі іт. земського суду. Протягом 1807-09 — помічник попечителя Прилуц. лікарні, з 1810 — наглядач (з 1812 — почесний наглядач). Був членом Т-ва наук при Харків. ун-ті (з 1817), Вільного екон. т-ва у Петербурзі (з 1824), Т-ва любителів рос. словесності при Моск. ун-ті. Писав укр. і рос. мовами. Серед худож. спадщини Б.-Н. — байки, казки, балади, поеми і романи, переклади з нім. та франц. мов. З мовозн. праць за життя автора надр. «Про мову малоруську» (1838), «Про перші гражданські літери в Росії» (обидві рос. мовою) та ін. Б.-Н. належить кілька етимол. розвідок, а також дослідження «Лінгвістичні пам'ятки повір'їв у малоросіян...», «Граматика південно-руської мови» (1843, рос. мовою; не опубл., доля рукопису невідома). Укладав «Словарь герменевтический, лингвистико-исторический, географический, с изъяснением истинного смысла устарелых, вышедших из употребления находящихся в летописях российских, старых законах и проч.» (незакін.). До нашого часу дійшли тільки автограф і одна копія «Словаря малороссийского или юго-восточнорусского языка..., составленного по произношению, каким говорят в Малой и Южной России...», над яким автор працював протягом 1838-43 (опубл. 1966 у серії «Пам'ятки української мови»}. Це диференційний укр.-рос. словник, у реєстрі якого подано тільки ті елементи, що лексично, фонетично, дериваційно й семантичне відмінні в обох мовах: напр.: Бабак (байбак) Сурок; Багато Много; Де Где; Ирдити Рдеть, краснеть. У його словникових статтях широко наводяться фразеологізми, приказки, прислів'я, фрази з живого мовлення тощо, іноді подаються етимол. відомості, зіставлення з ін. мовами (напр.: Байда Пустословие, Байда Праздношатающийся. «Байды бити». Ничего не делать...). Словник складено на основі власних записів автора укр. говірок, насамперед, Лівобережжя, історичної Полтавщини, творів тогочас. письменників. Тут є також слова з давніх пам'яток. До реєстру введено флексії, суфікси (при яких часто даються парадигми змінних слів), префікси. Перед текстом словника вміщено розвідку «О языке малороссийском», що є однією з перших спроб висвітлення історії укр. літ. мови. У кінці книжки додано розвідку «О придаточных окончательных корнях слов и слитных предлогах как новых источниках изображения идей» — чи не першу з дериватологічних праць в укр. мовознавстві. Праця Б.-H., реєстр якої налічує 20 000 вокабул, — перший великий словник новоукр. мови.

В. В Німчук