Кобилянський Броніслав

Українська мова. Енциклопедія

КОБИЛЯНСЬКИЙ Броніслав Володимирович (18.ХІІ 1896, с. Хотимир, тепер Тлумацького р-ну Івано-Франк. обл. — 1.VII 1986, Львів)  — укр. мовознавець і педагог, канд. філол. наук з 1960. Закін. 1926 Віден. ун-т, де здобув ступінь доктора філософії. У 1926—43 вчителював у школах, гімназіях с. Хотимира, Луцька, Рівного; 1944—51 — ст. викладач, доцент, зав. кафедри укр. мови Івано-Франк. вчительського (потім - педагогічного) ін-ту; 1951—59 — доцент, зав. кафедри Львів. пед. ін-ту; 1959—76 — доцент кафедри укр. мови Львів, ун-ту. Автор праць з діалектології («Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття», 1928; «Діалект і літературна мова», 1960, «Деякі східнокарпатські архаїзми та історизми української мови», 1967; «Лексичні паралелізми в говорах української і південно-слов'янських мов», 1972; «Східно-карпатські міфоніми», 1980), історії укр. мови («Лекції з курсу „Історія української літературної мови"», 1965), етимології («Етимологія деяких українських слів», 1958; «Етимологічні етюди», 1972), культури мови («Фонетико-орфоепічні норми української літературної мови», 1971), методики навчання укр. мови, історії мовознавства («Короткий огляд історії мовознавства», 1964). Досліджував мову творів письменників: «До характеристики лексики поетичних творів Тараса Шевченка» (1955), «Роль церковнослов'янізмів у „Кобзарі" Т. Шевченка» (1961), «Мова творів Г. С Сковороди» (1965), «Мовностилістичні риси Франкового „Мойсєя"» (1966) та ін.

М. Т. Демський