Лисько Зиновій
Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Версія від 16:19, 23 лютого 2010, створена Victor Kubai (обговорення • внесок) (Захист на Зиновій Лисько встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково)))
Енциклопедія Українознавства
Лисько Зіновіи (1895-1969), композитор, музиколог і фолкльорист, учень В. Барвінського, Ф. Якименка, згодом, у Празькій Консерваторії, Й. Сука; учитель Муз. Ін-ту ім. Лисенка у Львові та керівник його філії в Стрию (1930-39), 1931-41 проф. композиції Львівської Консерваторії; ред. ж. «Укр. Музика» (1937—39) і зб. «Співаний: Червоної Калини» (1937), співавтор «Диригентського порадника» (1938). Л. представник модерного напряму в укр. музиці; твори: сюїта «Тризна» для симфонічної оркестри, струнний квартет, фортепіянове тріо, соната і сюїта, вокальне тріо «Катерина» з фортепіяном, кантати для хору, сольові пісні, численні обробки нар. та стрілецьких пісень. Праці з музикознавства: «Музичний словник», «С. Гулака-Артемовського „Запорожець за Дунаєм"», монографічні студії про І. Лаврівського, О. Кошиця, В. Барвінського та ін. Л. зібрав і усистематизував великий кодекс укр. нар. мелодій. На еміграції в Німеччині й (з 1960) в ЗДА.
