Письменність
Енциклопедія Українознавства
Письменність, грамотність, вміння писати й читати понад визначений вік (у статистиці на укр. землях звич. від 9 рр.). Відрізняють повну і часткову (знання читати без уміння писати) П. На укр. землях ще на поч. 20 в. більшість населення була неписьменна. На це впливало занедбання шкільництва державами, до яких належали укр. землі (див. ЕУ 1, стор. 917-33), брак обов'язкового заг. навчання (в Росії) або занедбання його (Австрія, Угорщина) і вузька мережа шкіл. Навчання дітей чужою мовою (Центр. і Сх. Землі, Закарпаття) та короткий термін навчання були причиною рецидивів неписьменности серед частини випускників нар. шкіл. Позитивну ролю в поширенні П. відогравали осв. т-ва, зокрема Т-ва грамотности на Центр, і Сх. Землях і т-во «Просвіта» в Галичині.
На Укр. Центр, і Сх. Землях 1886 р. серед рекрутів на Правобережжі письменних було ледве 16%, на Лівобережжі — 26% (вплив поширення земських шкіл). За переписом 1897 р. відсоток письменних у віці 9 р. і вище становив серед усього населення укр. губерній 26%, серед українців тільки 23,6% (38,6% чоловіків, 12,4% жінок). Згодом, у зв'язку з розбудовою шкільної мережі, П. збільшилася і 1914 р. становила для всього населення приблизно 42%.
Наслідком переходу на укр. мову навчання в школах (1917), дальшого поширення шкільної мережі, введення обов'язкового шкільного навчання (1924) та заходів Лікнепу (Ліквідація неписьменности) у 1920-30-их рр. П. населення УССР у віці 9 рр. і вище зросла 1926 до 59,8% (78,4% чоловіків і 43% жінок). П. поодиноких вікових груп чоловіків і жінок в УССР видно з таблиці (на 100 осіб):
| Вік | Чоловіки | Жінки | ||
| 1897 | 1926 | 1897 | 1926 | |
| 5-8 | 5,7 | 12,8 | 3,1 | 9,9 |
| 9-14 | 43,4 | 76,0 | 16.3 | 54,7 |
| 15-19 | 47,9 | 79,2 | 16,9 | 54,8 |
| 20-24 | 47,1 | 88,2 | 15,8 | 56,8 |
| 25-29 | 44,4 | 87,2 | 12,6 | 47,3 |
| 30-39 | 39,0 | 83,5 | 10,4 | 37,3 |
| 40-49 | 31,7 | 72,6 | 8,0 | 22,4 |
| 50-59 | 23,6 | 55,4 | 7,0 | 14,7 |
| 60 і вище | 17,3 | 35,3 | 6,2 | 9,6 |
| Разом | 34,2 | 68,6 | 11,2 | 37,7 |
| Міськ. населення |
59,9 | 83,6 | 35,3 | 66,8 |
| Сіль. населення |
30,2 | 66,2 | 7,7 | 33,2 |
П. гол. нац. груп УССР у віці 5 рр. і вище видно з таблиці (1926):
| Чоловіки | Жінки | |
| Всього населення | 68,6 | 37,7 |
| Українці | 66,5 | 32,5 |
| Росіяни | 76,5 | 51,2 |
| Жиди | 84,1 | 74,2 |
| Поляки | 60,0 | 45,7 |
На підставі сов. перепису 1939 р. П. осіб понад 9 рр. в УССР (у межах 1938 р.) піднеслася до 85,3%.
На Зах. Укр. Землях (Галичина й Буковина) П. українців була незначно вища, ніж на Центр. і Сх. Землях: 1900 р. 25% осіб віком понад 9 рр., 1910 — 43% (всього населення - 47%). 1921 р. П. всього населення Галичини становила 61%, 1931 р. - 70%. На Волині й Поліссі вона становила 1921 - 31% (1897 - ледве 10%), 1931 — 52%. П. всього населення на укр. землях у Польщі піднеслася з 50,5% у 1921 р. до 64,7% у 1931; міськ. з 75,1% до 85,0%, сіль. з 44,6% до 59,6%; чоловіків з 57,2% до 73,8%, жінок з 44,4% до 56,0%. За сов. джерелами неписьменного населення тепер в СССР нема. За переписом 1959 р. 99,1% населення УССР у віці 9—49 рр. були грамотні.
В. Кубійович
