Студентство. ЗУ й еміграція (1920-1939)
Енциклопедія Українознавства
1914 — 20 рр. Під час першої світової війни більшість укр. С. була забрана до війська; чимало с. Галичини і Буковини служило у формації Укр. Січ. Стрільців. По революції в Рос. Імперії 1917 укр. с. включилися в нац. рух: взяли участь у творенні Укр. Центр. Ради (її чл. були: Ю. Охримович, О. Севрюк, М. Салтан, М. Чечель, М. Єреміїв), були активні в поодиноких укр. політ. партіях, зокрема в УПСР, керівництво якої складалося перев. з с., у дипломатичній службі (у делегації на Берестейський мир брали участь також с.), в Армії УНР, у держ. службі; с. Київ. Ун-ту у складі Студ. Куреня ім. Укр. Січ. Стрільців брали участь у боях під Крутами (29.1.1918). У березні 1917 постав координаційний осередок укр. С. — Гол. Укр. Студ. Рада, яка організувала три Всеукр. студ. конференції і видавала ж. «Стерно».
С. на Зах. Укр. Землях й еміґрації в 1920—39. Між двома світовими війнами поза межами СССР укр. С. перебувало на зах. укр. землях під Польщею, Румунією і Чехо-Словаччиною та на еміґрації. Орг-ціями С. були триступневі студ. громади в університетських м. з пов. секціями (в Галичині), крайові об'єднання і студ. централя — ЦЕСУС. По окупації Галичини Польщею укр. с. зустрілися з труднощами вступу до високих шкіл, бо поль. влада допускала до них лише тих, що служили в поль. армії і були поль. громадянами (розпорядок від 14.8.1919). Українці пробували оминути ці перешкоди заснуванням Львівського (таємного) Укр. Ун-ту (понад 1 500 с.) та Львівської Високої Політехн. Школи (64 с.) — у 1921—25, а також виїздом на студії за кордони Польщі (про студії богословів див. стор. 611—12). Укр. с. в Галичині відновили свої передвоєнні орг-ції, а 1921 створили Укр. Крайову Студ. Орг-цію, перейменовану згодом на Проф. Орг-цію Укр. Студентства (ПРОФОРУС), що проіснувала до 1925. У другій пол. 1920-их рр. укр. студ. життя в Галичині зосереджувалося при новоствореній Студ. Громаді та в Акад. Домі; це був період боротьби поміж націоналістичними і комунофільськими тенденціями (останні занепали у 1926—27) серед с. Пожвавлення студ. руху почалося заснуванням 1931 Союзу Студ. Орг-цій під Польщею (СУСОП), який об'єднував 27 студ. т-в і 65 пов. секцій та бл. 2 500 с. Крім Львова, укр. с. навчалися у високих школах корінної Польщі (у яких не натрапляли на труднощі з боку університетської адміністрації): у Кракові (бл. 500), Варшаві, Познані, а також Вільні й Любліні. На підставі віроісповідних даних, у Польщі укр. с. за різних рр. було: 3 000 (1927—28), 2 800 (1933—34), 2 500 (1936—37).
На Буковині діяли спершу передвоєнні т-ва, після їх заборони (1922) корпорації «Запороже» і «Чорноморе» та конфесійна «Правос. Академія»; крім того, у Букарешті т-ва «Зоря» (1921—26) і «Буковина» (1926—44), в Ясах — «Громада». їхню працю координував Комітет Укр. С. Буковини, а з 1929 — Союз Укр. Студ. Орг-цій у Румунії (СУСОР); 1920 у Чернівецькому Ун-ті було 239 укр. с. (на всіх 1 671), 1939 у всій Румунії — ледве 80.
С. Закарпаття вчилося через брак високих шкіл в краю у Празі, Брні і Братіславі, а дехто в укр. високих школах — УВУ і Укр. Госп. Академії в Подєбрадах. Ч. с. постійно зростало, доходячи в кін. 1930-их рр. 350. Народовецьке С. було організоване в Союзі Підкарп. Укр. (руських) Студентів з осідком у Празі (164 чл. в 1931), русофільське — у Центр. Союзе Подкарпатских Русских Студентов («Возрождение»).
Укр. С. було активне в гром. і осв. праці на Закарпатті: орг-ції молоді, студ. мандрівний ансамбль «Верховина», націоналістичний місячник у Празі «Пробоєм» тощо.
У 1920-их рр. багато укр. с. (кол. вояки укр. армій та с. з Галичини) студіювало за кордоном. Найбільше їх скупчення було в Чехо-Словаччині, уряд якої давав укр. с. стипендії і на її території діяли укр. високі школи. 1924 у Чехо-Словаччині навчалося 1 900 укр. с. (1255 у Празі, 380 у Подєбрадах, 170 у Брні, 80 у Пршібрамі). Найбільшою укр. студ. орг-ціею в Чехо-Словаччині була Укр. Акад. Громада (УАГ) в Празі (1920 бл. 1 000, 1923 — 321 чл.); 1923 виникли ін. орг-ції — Громада Студентів з Великої України (249 чл.), Укр. Студ. Т-во «Громада» у Празі (290 чл.).
На поч. 1920-их рр. чималим скупченням укр. С. була Австрія, гол. Відень (т-во «Січ» з 327 чл. у 1922, 71 чл. у 1926), меншими — Ґрац й Інсбрук; більшість їх незабаром перенеслася до Чехо-Словаччини.
У Німеччині гол. осередком укр. С. був Берлін (бл. 200 с.; т-ва — Спілка Укр. Студентів у Німеччині й Акад. Громада), меншими — Кеніґсберґ, Кіль, Ґеттінґен, Бресляв тощо. Бл. 200 укр. с. (1925—27) вчилося у Данціґу; найчисленнішою їхньою орг-ціею була «Основа» — 120 чл. (1923). Для координації цих т-в створено Союз Укр. Студ. Орг-цій у Німеччині та в Данціґу (СУСОНД), перейменований по приєднанні Австрії до Німеччини на Націоналістичний Союз Укр. Студ. Орг-цій у Німеччині (НаСУСОН). Менші скупчення укр. С. існували в Загребі, Любляні, Парижі, Лювені, Софії тощо. До 1931 в Чехо-Словаччині отримали дипломи 1 666 укр. с., але через брак припливу число їх з сер. 1920-их рр. раптово зменшилося (200—300 у 1930-их рр.).
З 1920-их рр. починається орг-ція укр. С. за океаном: Укр. Акад. Громада у Філадельфії (1923), Т-во Укр. Молодіжи в Нью-Йорку (1924), Укр, Студ. Громада в Чікаґо; з 1930-их рр. — студ. клюби в Детройті, Пітсбурґу, Клівленді й ін.
Найбільшим досягненням організованости укр. С. було створення 1922 Центр. Союзу Укр. Студентства (ЦЕСУС), який координував студ. працю в усьому світі поза обсягом СССР. ЦЕСУС об'єднував у 1924 18 студ. орг-цій з 3 324 чл.: 1 324 у Польщі, 1 442 в Чехо-Словаччині, 160 у Румунії, 237 у Німеччині і 201 в Австрії. 1924 з ЦЕСУС-у вийшли комунізуючі с. і заснували Ділове Об'єднання Поступового Студентства (ДОПС), яке в кінці 1920-их рр. ліквідувалося. У ЦЕСУС-і були репрезентовані різні ідеологічно-політ. течії, але з поч. 1930-их рр. перемогла націоналістична. Важливішою функцією ЦЕСУС-у було втримання контактів між крайовим і еміґраційним С.
На Зах. Укр. Землях витворився тип укр. с. — суспільно-політ. діяча; деякі брали участь у підпільній діяльності. Суспільно та світо-глядово С. цього періоду створило т. зв. рух і атмосферу «тридцятих років».
1940-45 рр. Приєднання Зах. Укр. Земель до УССР (1939—40) призвело до ліквідації попередніх форм студ. життя. На еміграції німці обмежили діяльність ЦЕСУС-у; НаСУСОН реорганізовано на Націоналістичну Орг-цію Укр. Студентства Німеччини (НОУС — 1941—45), яка координувала діяльність своїх філій; ними були (дані за 1942—43): «Січ» у Відні (200 чл.) і в Ґраці (50), УАГ в Празі (164), «Мазепинець» у Берліні (91), «Чорноморе» в Бресляві (27), «Основа» в Данціґу (20), «Батурин» у Мюнхені (10); ін. осередки: Дрезден, Ляйпціґ, Фрайбурґ, Ґеттінґен, Іннсбрук; разом бл. 600 чл. У 1944—45 у нім. ун-тах вчилося бл. 660 укр. с.
Спроба відновити студ. життя в Галичині восени 1941 зустріла труднощі з нім. боку. З відкриттям у Львові високошкільних фахових курсів (1942) дозволено створити при УЦК Об'єднання Праці Укр. Студентів (ОПУС), яке у 1943 мало 2 477 чл. (1 355 — с. медицини, 441 — техніки, 121 — аґрономії, 192 — ветеринарії, 182 — фармації, 184 — ліс. інженерії, 93 вчилося у Гр.-Кат. Богословській Академії. ОПУС видавав ж. «Студ. Прапор».
Допомогою С. на території Ген. Губернії і Німеччини займався КоДУС, організований при УЦК; 1943—44 він призначив 530 стипендій с. у Галичині і 213 у Німеччині. У Німеччині частина укр. с. отримувала стипендії від «Гумбольд-Штіфтунґ».
У Райхскомісаріяті України німці заборонили всі високі школи і більшість с була вислана на примусові роботи до Німеччини. Румуни заборонили українцям студіювати в Чернівецькому Ун-ті, а в Одеському Ун-ті проведено румунізацію. С. Закарпаття (бл. 300) студіювало в угор. ун-тах, гол. в Будапешті і Дебрецені, де діяло Т-во руських с. Підкарпаття.
