Взаємна Поміч Укрaїнського Вчительства

Енциклопедія Українознавства

Взаємна Поміч Українського Вчительства, ВПУВ, проф. орг-ція нар. учителів; існувала з 1905 до 1939, спершу в Галичині й на Буковині (де були 4 окружні відділи), з 1922 об'єднувала укр. учителів під Польщею (1906 р. — 864 гал. учителів із заг. числа 4 000, 1914 р. — 710; у зв'язку із зростанням проф. руху 1930 р. — 2 792 із заг. числа 3 500, 1938 — 2162); в 1938 р. мала 44 відділи і до 20 делегатур із центром у Львові. ВПУВ видавала журн. «Учительське Слово», пед.-методичний місячник, згодом квартальник «Шлях Виховання і Навчання», серію «Пед.-Методична Бібліотека». Утримувала Центр. Пед. Бібліотеку, мала Наук.-Пед. Комісію, Пед. Порадню й екон. установи, зокрема кредитову кооперативу «Взаємна Поміч», фонди матеріяльної допомоги, м. ін. Фонд Посмертних Допомог (1928), 2 будинки у Львові, 1 в Мушині, відпочинкові оселі в Ворохті й Черчі та ін. Серед діячів ВПУВ визначалася А. Алиськевич, І. Стронський, М. Мороз (засновники), О. Власійчук, І. Ющишин, А. Зелений, Г. Коваль, І. Лилик, Д. Стельмах і ін. Об'єднання належало до ряду міжнар. учительських спілок. В 1940—44 ВПУВ діяла у формі Учительського Об'єднання Праці при УЦК.

П. П.