Всеукраїнська Учительська Спілка

Енциклопедія Українознавства

Всеукраїнська Учительська Спілка (ВУС), проф. орг-ція учителів і діячів нар. освіти на Україні, постала в травні 1906 в Києві, напередодні з'їзду Всерос. Учительського Союзу у Фінляндії, в якому брала участь. Засновниками її були Б. Грінченко, В. Доманицький, В. Дурдуківський, С. Єфремов, М. Крупський, В. Страшкевич, В. Чехівський, С. Черкасенко й ін. Вона мала завданням, змагатися за укр. школу й нар. освіту. З посиленням реакції діяла деякий час нелегально, а згодом припинила роботу. З поч. революції, в квітні 1917 р., в Києві була заснована ВУС як проф. орг-ція учителів нар. і сер. шкіл; об'єднувала губ., пов. й районові учительські спілки (в кін. 1918 в 10 губерніях — 78 спілок з бл. 20 000 членів). На всеукр. учительських з'їздах (в серпні 1917 й січні 1919) були опрацьовані засади орг-ції шкільної й позашкільної освіти. При Центр. Бюрі ВУС існували: ред. комітет, що видавав орган ВУС — «Вільна Українська Школа», бюро праці, культ.-осв., фінансово-екон., правнича й мед. комісії. Видатні діячі-засновники ВУС: С.  Русова (гол.), А. Бакалінський, О. Омшанський, Л. Білецький, А. Болозович, О. Дорошкевич, С. Романюк, Т. Сушицький, П. Холодний, С. Черкасенко й ін. ВУС відіграла визначну ролю в боротьбі за укр. державу, за укр. школу та культуру.

П. П.