Український Науковий Інститут у Варшаві

Довідник з історії України

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ у Варшаві — науково-дослідна установа, що діяла в 1930-39 у Польщі. Створена зусиллями діячів екзильного уряду УНР при міністерстві віровизнань і освіти. Рішення про організацію УНІ схвалене Радою Міністрів Польської Республіки 7.2.1930. На інститут покладались обов'язки вивчення господарського життя, культури та історії українського народу, підготовки українських науково-педагогічних кадрів для вищих шкіл, публікації документів і наукових розвідок. Статут УНІ написаний його першим директором О. Лотоцьким. Керівним органом інституту була Наукова колегія (О.Лотоцький — директор, керівник кафедр історії, права і духовних течій, Р. Смаль-Стоцький — секретар, керівник кафедри філології; члени колегії Б. Лепкий, керівник кафедри історії літератури, В. Садовський, керівник кафедри економічних наук). Інститут очолювали О. Лотоцький (1930-38) і А. Яковлів (1938-39). В інституті діяли три відділи: українського господарського і громадського життя; української політичної історії та історії культури; історії церкви. Після реорганізації у 1932 у складі відділів були створені кафедри: теорії права і духовних течій (О. Лотоцький), філології (Р. Смаль-Стоцький), історії літератури (Б. Лепкий), економічних наук (В. Садовський). Діловодство вів Є. Гловінський. Співробітники поділялись за зразком академічних установ на звичайних і надзвичайних; останні не були штатними, а отримували дотації і стипендії на проведення дослідницьких та видавничих завдань. Звичайними або надзвичайними (пізніше — почесними) членами були Д. Дорошенко, В. Біднов, К. Мацієвич, С. Наріжний, Б. Крупницький, Б. Іваницький, І. Кабачків, М. Кордуба, В. Кубійович, Є. Маланюк, Л. Чикаленко, П. Шандрук, І. Шовгенів, П. Зайцев та ін. Наукова діяльність велась у рамках комісій і семінарів; існували комісії — історико-літературна, правнича, перекладу св. Письма та богослужбових книг (голова-Діонісій, Архієпископ Варшавський і Митрополит Польщі, заст. голови — О. Лотоцький), дослідження історії українського руху (голова О.Лотоцький), польсько-українських стосунків (голова — М. Хандельсман); семінари - економічний, філологічний, шевченкознавства. До співпраці з УНІ були також залучені українські вчені-емігранти з ін. європейських країн. Співробітниками інституту були також польські дослідники — Л. Василевський, С. Слонський, В. Томкевич, О. Халецький, М. Хандельсман, Г. Яблонський та ін. УНІ розгорнув широку науково-видавничу діяльність, видавав 13 серій «Праць», котрі включали документальні матеріали, мемуари, переклади, наукові розвідки. Статистична серія (зокрема, Т. Олесевич «Статистичні таблиці українського населення СРСР за переписом 1926», 1930 та ін.), економічна серія (Є. Гловінський, К. Мацієвич, В. Садовський «Сучасні проблеми економіки України», 1931 та ін.), філологічна серія (Р. Смаль-Стоцький «Українська мова в Совітській Україні», 1936 та ін.), правнича серія (О. Лотоцький «Українські джерела церковного права», 1931; А. Яковлів «Українсько-московські договори в XVII-XVIII ст.», 1934 та ін.), серія мемуарів (спогади О. Лотоцького, Л. Василевського, М. Галина та ін.), історична серія («Діярій гетьмана Пилипа Орлика», 1936; О. Доценко «Зимовий похід Армії УНР», 1932; Б. Крупницький «Гетьман Пилип Орлик», 1938: «Українсько-московська війна 1920», 1930 та ін.), історично-літературна серія (Р. Смаль-Стоцький «Т.Шевченко. Інтерпретації», 1935), серія підручників (Д. Дорошенко «Нарис історії України», 1932-33), філософська серія (Д. Чижевський «Філософія Г. С. Сковороди», 1934), педагогічна серія (С. Сірополко «Народна освіта в Совєтській Україні», 1934), серія досліджень українського руху («Архів М. Драгоманова і листування Київської старої громади з М. Драгомановим», 1938), серія праць з досліджень над польсько-українським питанням (праці Л. Василевського, С. Кучинського, М. Хандельсмана), серія перекладів Святого Письма та богослужбових книг (літургія св.  Іоанна Златоустого, 1936 та ін.). У 1932 УНІ розпочав повне академічне видання творів Т. Шевченка (за ред. П. Зайцева). Вийшло 13 із запланованих 16 томів. За неповних 10 років існування інститут підготував та надрукував понад 70 томів документів і досліджень. Бібліотека інституту (завідувач — Є. Гловінський), сформована на основі обміну виданнями з українськими, польськими та зарубіжними науковими інституціями, стала осередком «Україніки» у Варшаві, в 1939 нараховувала бл. 10 000 одиниць наукових друків. На поч. Другої світової війни 1939-45 інститут припинив свою діяльність.

Л. Зашкільняк, О. Павпишин (Львів).