Потій Іпатій

Довідник з історії України

ПОТІЙ ІПАТІЙ (світське ім'я Адам; 12.8.1541  – 18.7.1613) — визначний український письменник-полеміст кін. 17 — поч. 18 ст., греко-католицький митрополит Київський і Галицький (1599–1613), один з засновників Української Греко-Католицької Церкви. Родом з Рожанки на Підляшші. Походив з української шляхти. Після закінчення Краківського ун-ту П. пербував при дворі кн. Радзивілла Чорного, пізніше служив секретарем (до 1572) польського короля Сигізмунда II Августа. До 1588 — земський суддя у Бересті, згодом берестейський каштелян і сенатор. Був близьким приятелем князя В.-К. Острозького, належав до прихильників створеного за його ініціативою гуртка літераторів і публіцистів. Овдовівши, постригся у ченці. З 1593 — володимиро-берестейський єпископ. Один з організаторів Берестейської унії 1596</a>. У 1596 собор єпископів у Бересті вислав П. і луцького єпископа Кирила Терлецького як своїх уповноважних до Риму, де Папа Климент VIII проголосив об'єднання (унію) католицької і православної церкви, одночасно підтвердивши збереження традиційної православної літургії, обрядів і звичаїв української церкви. Після повернення з Риму — учасник церковного собору у Бересті, який підтвердив унію. По смерті митрополита М. Рaгози — київський митрополит (1599–1613). П. активно намагався утверджувати правове становище уніатської церкви в Речі Посполитій, працював по залученняю до греко-католицької церкви духовенства і шляхти, приєднав до унії Перемиську єпархію (1611). П. — визначний письменник-полеміст. Автор публіцистичних творів, спрямованих на захист унії, зокрема «Унія, або виклад... артикулів до об'єднання» (1596), «Календар римський новий»(1596), «Антиризис»(1599; польською мовою, 1600), «Оборона собору Флорентійського» (1603), листів до князя К. Острозького та канцлера Великого князівства Литовського Л. Сапеги та ін.

М. Ерстенюк (Львів).

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Іпатій Потій .