Синявський О. Найголовніші правила української мови... 1929
Синявський О. Найголовніші правила української мови (за новим правописом). ДВУ, — 1929.
ПЕРЕДМОВА[1].
Ніде ніхто й ніколи не може вивчитися якоїсь мови практично в таких розмірах, як це потрібно для щоденного вжитку людині інтеліґентної професії, без належного мовного оточення. Хоч мовне оточення й не одинока умова такого вивчення, та без нього годі й думати за більш-менш серйозне засвоєння мови. Щоденне читання часописів, книг, розмова, письмо, вуличні написи, плякати, афіші, театр — ось та нормальна мовна атмосфера, де може нормально організовуватися мова окремої людини. Навіть в умовах одномовноі школи значіння оточення й повсякденної практики дужо велике для формування мови людини, подвійно, потрійно велике воно в таких умовах, коли мову доводиться засвоювати вже по школі, отже щонайбільше з самого оточення й прпрактики. А в такому як раз стані шірокі верстви інтеліґенції на Україні щодо української мови.
Звичайно, тепер, на 12 р. революції на Україні майже німає, людини інтеліґентної професії без певного обізнання з українською мовою, та пересічний рівень того обізнання взагалі недостатній, і, треба признатися, не завсіди недостатній він тільки з причин суб'єктивних. Причини об'єктивні, оте саме мовне оточення і по cей час іще не абияк перешкоджає засвоїти чистої й поправної літературної української мови. Досить указати на такі непоправні часто написи на вивісках, штампах, блянках тощо, що так дезорганізують мову людей і спантеличують їх. Та й сам правопис донедавна був не зовсім впорядкований і зовсім анархічний у практиці, і тільки власне тепер, по виході „Українського правопису" Державної Комісії, ця сторона мови цілком унормована.
Мета моєї книжечки, розуміється, не навчити когось української мови, бо навчитися мови можна насамперед з широкої мовної практики, її мета допомогти набути певности й правильної звички в уживанні окремих мовних рядів у межах слова, усунути вагання при письмі й вимові, тобо при активному користуванні мовою. Бездоганна „письменність" у межах окремого слова, тобто вміння написати чи вимовити певну форму слова в поправному вигляді — це ж мінімум знання літературної мови, 4 обов'язковий кожній людині інтеліґентної професії. Щоправда, в нашій українізаційній практиці іноді на так званій „граматиці" й обмежуються, залишаючи з боку лексику, синтаксу, але то вже буде не мінімум, а нікчемний огризок знання мови, бо справжнього знання літературної мови нвіть у найменших розмірах не можна набути без мйвного оточення й мовної практики, звідкіля головним чином і сприймаються потрібні елементи лексики, синтакси, фразеології
Таким чином „Найголовніші правила української мови" це перед усім граматичний довідник для дорослих у межах правопису, морфології, ортоепії[2], фонетики укр. літер. мови, з одного боку, та в межах мінімальних вимог до неї в умовах серйозного й нормального вивчення її, з другого.
<'нни.'іііілч ііп.і кшг/ксіиі Иііл«м;ппм чином :jxMo>ico впкори-
- м«.'В\г..« ι η u мп.і.'п upił іИ'им м іші і ii \миві, що лексично та
сії!! і ак< πΊϋι· іино мгіЬіі іи>і;і;икча··, іїОагачусіьин ііого мов- ИпіО Ир Π.Ί HL »:»> Іі λ1,·»Ηΐ1ΠΜ «МО'ЦіПНЯМ, Сю ЦІ ОііфОИИ МОВИ π и,»п\ ι; π и і,·-.;; \і:ии;и внк.ііпчно в и|)актни,і. і»··»1 'їх іі;ч »ї іььчї іиі г.чмі довідки придасться ця кпи- іич'Чі.а: Μ'Γ,ΐ.ί!,: .·> лп ц«ч;ч»рінѵіати іі більш систематично ьпвчаіочп Μ·)ΐ.ν, ітпр., па i;-yjHł.ax. Головним чином до за- посування і;(ш;і:гчмі маючи на увааі, подаю я додатком маг<чрі:і:і на п|і:!К'іпчін вправи, іи^кчипиіі мовним утилі!а- рплмом іа і.і'м.іо ііоі|м>пц иипча'іи мову т1лі>кл на широкій оа.п мовної пракіпі.и, :ѵ»і;рема читання напкраїцих творів украпі<м»к'ог<» шпм.мі'їН'/Пїа. Г.'Пів.іячи іїп.г (їут-пракінчнс завдапіш ії оріе.итуючнся па дорог.:лі\ і .шаі'ічмнх і;і „граматикою" хоча б Іншої moimi, ".poi.s м\ -\<\ я .іов'чм по іпго])есуіосл граматичною тер- Miii()t'ioiii:io І по подаю зайвого безумовно відомого сполси- вачам і:ли:і.ч'чкп граматичної о маторіялу. о. а
