Товариство Шкільної Освіти

Товариство Шкільної Освіти (Т-во розповсюдження шкільної освіти на Україні), утворили укр. учителі в березні 1917 в Києві з метою організації укр. шкільництва. На чолі Товариства була Рада Товариства, його перший гол. І. Стешенко. До Т.Ш.О. входили Педагогічні Комісії, що опрацьовували програми та термінологію з різних шкільних предметів.

Під егідою Т.Ш.О. 5—6 квітня 1917 відбувся Перший Всеукраїнський з'їзд учителів і професорів, що ухвалив м. ін. просити Українську Центральну Раду утворити Головну шкільну раду, що їй підлягали би куратори трьох шкільних округ в Україні та що планово повела би справу організації рідної школи й освіти в Україні. УЦР справді утворила при собі шкільну комісію, що до неї входила ціла Рада Т.Ш.О. Згодом з цієї комісії виростає Генеральна шкільна рада при Генеральнім секретаріаті освіти, який очолив І. Стешенко.

Т.Ш.О. при допомозі Всеукраїнської учительської спілки влітку 1917 року зорганізували до сотні учительських курсів на кошти зреформованих на демократичних засадах місцевих самоуправних органів. Створено окрему Комісію для опрацювання «Програми єдиної української школи» (запропонував Петро Холодний), щоб дати змогу дітям вільно переходити від нижчої до середньої та вищої школи. Той план обговорено 10-12 серпня на ІІ Всеукраїнському з'їзді учителів; його взято за основу проєкту єдиної школи. Остаточна редакція цього проєкту для першого циклу єдиної школи, т. зв. основної, надруковано в Кам'янці-Подільскому коштом міністерства освіти, Програма другого циклу єдиної школи, т. зв. колегії, залишилася у рукописі.

У березні 1917 року Т.Ш.О. організувало Першу українську гімназію ім. Т. Шевченка (перший директор П. Холодний). 8-го серпня 1917 року відкрито Другу українську гімназію ім. Кирило-Методіївського товариства (перший директор Теоктист Сушицький).

Протягом 1917-1918 років Т.Ш.О. створювало шкільні програми, розробляло українську термінологію, брало активну участь у виданні шкільних підручників.

Вдруге Т.Ш.О. відіграло визначну ролю у другій пол. 1919 під час окупації України Добровольчою Армією, коли воно взяло на себе керівництво всім (тоді приватним) шкільництвом, оборону його перед владою і матеріяльне забезпечення (з добровільних пожертв укр. громадянства і зокрема укр. кооперації).

Літ.:

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
• Енциклопедія українознавства. Загальна частина, т.3, перевидання в Україні, Київ 1995.
• Сірополко С. Історія освіти в Україні. Київ: Наукова думка, 2001.
• Шульгіна-Іщук Н. До сторінок історії українського шкільництва. В кн. 125 років київської української академічної традиції. 1861-1986. Нью-Йорк, 1993. Перевидання: Хроніка 2000, вип. 72, с. 485-493.