Ягич Ватрослав

Українська мова. Енциклопедія

ЯГИЧ (Jagic) Ватрослав (Ігнатій, Гнат Вікентійович; 6.VII 1838, м. Вараждин, тепер Хорватія — 5.VIII 1923, Відень; похов. у Вараждині) — філолог-славіст, академік Загреб. АН з 1866, Петерб. АН з 1880 та ряду ін. зарубіж. академій, чл. НТШ у Львові з 1903. Закін. 1860 Віден. ун-т. Працював 1860-70 вчителем гімназії у Загребі, професором Новоросійського (Одеса, 1871-74), Берл. (1874-80), Петерб. (1880-86), Віден. (1886-1908) ун-тів. Засновник і багаторічний редактор (1875-1920) загально-славіст. журн. «Archiv für slavische Philologie» («Архів слов'янської філології»). Автор численних праць з різних проблем славістики.

Вчений постійно цікавився і питаннями української мови, яку вважав самобутньою. Він рішуче й аргументовано виступав проти «Погодіна — Соболевського теорії», за якою на істор. Київщині до монг.-татар, навали начебто проживали росіяни, а після відходу Батия 1242 на Волгу Київщину заселили вихідці з Поділля, Галичини та Волині. Дбав, щоб укр. мова належно була представлена в редагованому ним журналі та в «Енциклопедії слов'янської філології». Написав ряд рецензій на україніст. праці, досліджував Галицьке Євангеліє 1144. Його учнями були І. Зілинський, І. Франко, К. Студинський, О. Маковей], В. Щурат], І. Панькевич, К. Кисілевський та ін.

Літ.

• Дем'янчук В. Гнат (Ватрослав) Ягіч (1838-1923). «Зап. Істор.-філол. відділу ВУАН», 1923, кн. 4

Й. О. Дзендзелівський.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:

• [ e-Енциклопедія історії України: .]
• Вікіпедія: Ягич Ватрослав.