30-ті рр. XX ст.

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Версія від 20:03, 24 лютого 2010, створена Victor Kubai (обговорення • внесок) (→‎Хронологічна таблиця — 30-ті рр. XX ст.)

Перейти до: навігація, пошук

Хронологічна таблиця — 30-ті рр. XX ст.

1930
Видано Правописний словник Г. Голоскевича (40 000 слів). Передруковано у Нью-Йорку 1952 і 1962 рр. та у Львові 1994 р. Див. Додаток А.
У Києві видано Правописний словник та правила правопису й розділових знаків Г. Сабалдиря (25 тис. слів).
У Львові започатковано видання Української Загальної Енциклопедії в 3 томах за ред. І. Раковського. Останній том видано 1935 року.
Започатковано видання Історичного словника українського язика Є. Тимченка (вийшли друком два зошити (А-Ж), припинено 1932 р.). Цей словник є одним з джерел Етимологічного словника української мови (видання почато 1982 р, досі не завершено).
Інститут Української Наукової Мови видав наступні томи серії Матеріяли до української термінології та номенклатури: Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія, XVII том. — Словник економічної термінології, XVIII том. — Словник будівельної термінології, XIX том. — Словник технічної термінології. Мірництво, XX том. — Словник музичної термінології. Див. Додаток А.
Більшість професійних шкіл підпорядковано комісаріятам у Москві.
Засновано Український Науковий Інститут у Варшаві. Діяв до 1939 р.
В Ужгороді створено Учительське Товариство Підкарпатської Руси. Діяло до 1939 р.
перша половина року
У першому числі журналу Прапор марксизму вміщено статтю Наума Кагановича Проти "народництва" в мовознавстві (Куди йде українська літературна мова?). Стаття започаткувала кампанію проти шкідництва на мовному фронті, що її провадили переважно політики, зокрема Постишев, Затонський (ЕІУ, УВ) та найактивніший з усіх Андрій Хвиля (Олінтер) (понад десять виступів).
28–29 січня
7 березня
Президія ВУАН прийняла ухвалу про реформу мовних установ. Зліквідовано Інститут Української Наукової Мови, комісії: для складання словника живої української мови, історичного словника української мови, етимологічного словника, нормативної граматики української мови, діалектологічну, історії української мови. На їхніх залишках створено Науково-Дослідчий Інститут Мовознавства. Постановою Раднаркому від 1 серпня 1930 р. до нього зараховано київську та харківську науково-дослідчі катедри мовознавства і дніпропетровську мовознавчу секцію. До нового інституту після чисток потрапила лише половина старого складу. Директором новоствореного інституту призначено Г. Ткаченка (перебував на посаді протягом короткого часу), потім Наума Кагановича (до 1937 року).
9 березня- 13 квітня
Процес "Спілки Визволення України", перший з низки антиукраїнських процесів: "Український національний центр" (1932), "Українська військова організація" (1933), "Об’єднання українських націоналістів" (1934), "Контрреволюційна боротьбистська організація" (1935, 1937), "Українська контрреволюційна націоналістична організація" (1936) тощо. У цих справах проходили не лише представники української інтелігенції, тобто провідна рушійна сила українізації, а й партійні та державні керівники, що були її ворогами.
27 червня
Виступ Сталіна на XVІ з’їзді ВКП(б) з промовою, що дає тлумачення "теорії" Леніна про злиття націй. Треба дати національним культурам розвинутись і розгорнутися, виявивши всі свої потенції, щоб створити умови для злиття їх в одну спільну культуру з однією спільною мовою. Розквіт національних формою і соціалістичних змістом культур в умовах диктатури пролетаріату в одній країні для злиття їх в одну спільну соціалістичну (і формою і змістом) культуру з однією спільною мовою, коли пролетаріат переможе в усьому світі і соціалізм увійде в побут — в цьому саме й полягає діялектичність ленінської постави питання про національну культуру.
14 серпня
У Москві ЦИК та СНК СССР ухвалили постанову про обов’язкове загальне початкове навчання.
осінь
"Пацифікація." Масові репресії польського уряду (Ю. Пілсудський — прем’єр-міністр, Ф. Савой-Складовський — міністр внутрішніх справ) щодо українського населення Галичини. Масові арешти активістів українських організацій і установ, ліквідація філій Просвіт, молодіжних організацій. Почалося згортання української шкільної освіти, зокрема закрито українські гімназії в Тернополі, Рогатині, Станіславі.
4 грудня
Відбулося засідання Редакційного бюра УРЕ, де вироблено засади укладання енциклопедії. Ухвалено видавати Бюлетень УРЕ для обговорення структури, мовного оформлення, співвідношення окремих частин енциклопедії (вийшло 3 числа).
Видання УРЕ плановано обсягом "40 томів по 60 авторських аркушів у кожному томі. Вихід першого тому УРЕ накреслено на травень 1932 року і останнього на кінець 1938 року.
1931
У Харкові видано Правописний словникО. Ізюмова (60 тис. слів). Друге видання за редакцією О. Панейка — у Львові 1941 р., без прізвища автора. Див. Додаток А.
Видано Підвищений курс української мови — детальний огляд нової української літературної мови. Автори курсу — колектив харківських мовознавців, редактор — Леонід Булаховський.
Нерепресовані працівники ІУНМ та Історично-філологічного відділу АН УССР продовжували справу видання термінологічних словників у відділі термінології та номенклатури Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства (згодом - Інститут Мовознавства). Започатковано нову нумерацію серії Матеріяли до української термінології та номенклатури Інституту Мовознавства. Видано: II том — Словник гірничної термінології, III том — Словник антропогеографічної термінології. Поза нумерацією видано під шапкою НДІМ третю частину Словника математичної термінології. Том III. Астрономічна термінологія й номенклатура. Див. Додаток А.
Відділ термінології та номенклатури Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства започаткував Серію практичних словників. Із запланованої серії видано лише чотири: Вип. 1 — Практичний словник медичної термінології,Вип. 2 — Практичний словник сільсько-господарчої термінології, Вип. 3 — Практичний словник виробничої термінології, Вип. 4 — Практичний словник біологічної термінології. Див. Додаток А.
Видано збірку На мовознавчому фронті за редакцією директора Інституту Мовознавства Г. Ткаченка (перша публікація новоствореного інституту). Переважну більшість статей присвячено критиці попередньої роботи Академії наук в ділянці мовознавства з позицій нових політичних вимог.
У Львові видано двотомовий Українско-польський і Польсько-український словник Є. Грицака і К. Кисілевського.
лютий — березень
Арешти у справі підпільного "Українського національного центру" (УНЦ). Більшість заарештованих — емігранти, що повернулися в Україну протягом 1920-х років, переважно інтелігенція: політичні діячі, літератори, науковці, митці. Серед них Михайло Грушевський (23 березня).
28 червня
Постановою ЦК КП(б)У у Харкові створено Всеукраїнську асоціацію марксо-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), ще один чинник ідеологізації суспільних наук. Президентом її став О. Шліхтер. На початку 30-х років ВУАМЛІН, що працювала під проводом Комуністичної Академії в Москві, стала політичним опонентом і суперником Академії наук. У її виданнях почато кілька політичних кампаній проти українських науковців.
1932
У Харкові у видавництві Українська Радянська Енциклопедія видано Словник чужомовних слів за ред. О. Бадана-Яворенка. Див. Додаток А.
Сектор термінології та номенкатури Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства видав томи серії Матеріяли до української термінології та номенклатури: ІV том — Словник транспортової термінології, VII том — Словник ботанічної термінології, IX том — Словник фізичної термінології. Див. Додаток А.
Організовано Комісію з перекладу Святого Письма, богослужбових книжок при Українському науковому інституті у Варшаві з підкомісіями в Крем’янці та Луцьку. Вислідом праці була публікація Літургії св. Йоана Золотоустого, Псалтиря (1936 p.), Божественної Літургії св. Василія Великого, Божественної Літургії Раніш Освячених Дарів св. Григорія Двоєслова (1939 p.). Працю Комісії припинено 1939 p., проте деякі переклади її видано 1942 p.
23 квітня
Постанова ЦК ВКП(б) О перестройке литературно-художественных организаций. Зліквідовано всі літературні організації та утворено підготовчий комітет для організації єдиної Спілки письменників СРСР та відповідні республіканські комітети.
Остаточно СП СРСР та СПУ оформлено 1934 р.
7 серпня
Закон про п’ять колосків. ВЦИК та СНК СССР ухвалили постанову О охране государственной собственности предприятий, колхозов и кооперативов и о укреплении общественной (социалистической) собственности. Крадіжку колгоспного майна карано розстрілом, а при смягчающих обсоятельствах — 10 роками позбавлення волі. До початку 1933 року за цим законом засуджено 54645 осіб, із них 2110 до страти.
4 вересня
ВУЦВК ухвалив постанову про організацію Інституту Червоної Професури. На навчальній базі ВУАМЛІН створено сім самостійних Інститутів Червоної Професури: економіки, філософії, аграрний, історії партії та партбудівництва, літератури, мистецтва та мови, історії, радбудівництва та права.
14 грудня
Постановa РНК СРСР і ЦК ВКП(б) про хлібозаготівлю в Україні, на Північному Кавказі та у Західних областях. Водночас документ вимагав правильного проведення українізації в Україні й поза її межами в регіонах, де компактно мешкали українці. Документ також містив категоричну вимогу боротися з петлюрівськими та іншими контрреволюційними елементами.
15 грудня Сталін і Молотов підписали телеграму-директиву аналогічного змісту до місцевих керівників.
1933
Відновлено університети, що їх 1920 р. було реорганізовано в Інститути Народньої Освіти, а 1930 р. — в Інститути Професійної Освіти і Соціяльного Виховання.
Сектор термінології та номенклатури НДІ Мовознавства видав останній том серії Матеріяли до української термінології та номенклатури — VI том — Словник сільсько-господарської термінології. Див. Додаток А.
У Стрию Музичне товариство ім. Лисенка видало Музичний словник Зиновія Лиська. Вихідними мовами словника є німецька, італійська та польська. Інші мови (французська, латинська, англійська іспанська, тощо) подано тільки для термінів, прийнятих в міжнародній термінології. Репринтно відтворено 1994 р., видавництво Музична Україна.
24 січня
Постанова ЦК ВКП(б), де українську парторганізацію суворо картали за невиконання плану хлібозаготівель. Проведено серйозні кадрові зміни в керівництві України. На посади другого секретаря ЦК КП(б)У та першого секретаря Харківського обкому КП(б)У призначено Павла Постишева. Одночасно він залишався секретарем ЦК ВКП(б). Постишев мав великі повноваження від Сталіна і міг контактувати безпосередньо з ним, не повідомляючи першого секретаря ЦК КП(б)У Косіора. З ним приїхали й інші більшовицькі функціонери, зокрема В. Балицький (ЕІУ, УВ), що став головою ГПУ УСРР.
23 лютого
Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило зняти Миколу Скрипника з посади Наркома освіти. Цією ж ухвалою зміцнено позиції ще одного представника команди Павла Постишева — М. Попова, що мав завдання ідеологічно забезпечити ліквідацію націоналістичного ухилу М. Скрипника.
1 березня
Миколу Скрипника знято з посади Наркома освіти.
4 березня
Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило документ Про проєкт резолюції про підсумки українізації. В ньому зокрема сказано: Вважати політично недоцільним випускати брошуру тов. Скрипника (стенограму його промови на засіданні Колеґії наркомату освіти 14.II.33 р.). На посаду Наркома освіти замістьМиколи Скрипника призначено Володимира Затонського (ЕІУ, УВ), його заступником став А. Хвиля.
6 квітня
За наказом нового керівництва Наркомосу УСРР організовано комісію для перевірки роботи на мовному фронті. Голова комісії — Андрій Хвиля, у складі комісії Микола Наконечний, Олекса Синявський, Кость Німчинов, Грищенко, Наум Каганович. Завданням комісії було відкинути штучне відмежування української мови від російської мови у словниках та усунення націоналістичних правил правопису, що орієнтували українську мову на польську, чеську буржуазні культури.
24 квітня
Напередодні наради з питань національної політики голова комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті А. Хвиля подав доповідну записку до Політбюро ЦК КП(б)У. У цій записці чи не вперше М. Скрипника звинувачено в тому, що він не тільки не вів боротьбу проти… буржуазно-націоналістичної лінії у питаннях створення української наукової термінології, а й сприяв цьому викривленню партійної лінії на фронті мовознавства.
25 квітня
Засідання комісії для перевірки роботи на мовному фронті. З доповіддю Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї виступив А. Хвиля.
Резолюції комісії на цю доповідь, в питаннях термінології та в справі граматичній, що їх надруковано в першому числі журналу Мовознавство (RezNKO) (дві перші) та збірці статей (Хвиля А. Знищити коріння українського націоналізму…, 115-129), стають засадничими у знешкодженні словників і правопису 1928 р. і відкиданні штучного відмежовування української мови від російської мови
Див. додаток Б.
26 квітня
Нарада в ЦК КП(б)У з питань національної політики. Новопризначений Нарком освіти В. Затонський (ЕІУ, УВ) у доповіді про національну політику партії в школі наголосив, що падіння числа шкіл російської нацменшости є наслідок перекручення лінії партії, працівники освіти засмічені націоналістичними, класово-ворожими елементами. Він назвав відповідальних за це: … Ці націоналістичні елементи могли так широко провадити свою діяльність тому, що їм допомагали деякі вказівки самого Наркомпросу.
Доповіді А. Хвилі на засіданні комісії та на цій нараді

(Хвиля А. Знищити коріння українського націоналізму…, 71-85) стали основою статті Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті в журналі Більшовик України, що була видана ще й окремою брошурою накладом 60 тисяч примірників. Широкому загалові викладено завдання: а) припинити негайно видання всіх словників, б) переглянути словники і всю термінологію, в) провести уніфікацію технічної термінології з тою термінологією, що є в Радянському Союзі і вживана й на Україні, г) переглянути кадри на мовному фронті і вигнати з цього фронту буржуазно-націоналістичні елементи, д) переглянути український правопис, е) змінити настанову щодо мовного оформлення УРЕ, є) видати спеціального документа, який би всі ці питання всебічно охопив і забезпечив цілковитий дальший розвиток української радянської культури на мовному фронті дійсно більшовицькими шляхами, так як цьому вчив нас Ленін, як вчить нас тов. Сталін.

квітень - травень
Пік голодомору (ЕІУ, УВ). За півроку від голоду померли кілька мільйонів людей. Щоб компенсувати нестачу робочої сили, до вимерлих або напіввимерлих сіл переселено селян з інших районів СРСР, здебільшого з центральних районів Росії.
3 травня
Колеґія НКО прийняла і затвердила ухвалу комісії НКО для перегляду роботи на мовному фронті Про зміну окремих пунктів офіційного Українського правопису (SS 54-55, чужомовні І, h, g).

Отже, новий правопис прийнято без загального обговорення (було лише кілька заяв Хвилі). Хто саме переглядав правопис, невідомо, найімовірніше, це був Н. Каганович. До правопису внесено 126 поправок, а розділ про чужі слова переписано цілком; написання їх майже цілковито виправлено за російським взірцем. Літеру "ґ" вилучено з абетки. Правило, коли писати л чи ль, скопійовано з російського з усіма непослідовностями (Ісландія, але Фінляндія тощо). Норми російського правопису поширено навіть на слова, які ще до змін 1928—1929 pp. мали форму, відмінну від російської, зокрема хемія та магнет перетворилися на хімію та магніт. Прикметники із суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк - так допасовано до російських норм, що неможливо було сформулювати правило на українській основі. Сказано, що слід дотримуватися узвичаєної вимови; промовчано, що ця вимова не українська, а російська. Газети та інші видання переведено на новий правопис негайно (у травні), ще до його затвердження і публікації.

13 травня
Друга половина року
Науково-дослідний інститут мовознавсва почав виконувати ухвали мовної комісії НКО. Відділ української літературної мови до кінця року розглянув 15 питань українського словотвору, новий правопис, ухвалену НКО географічну. математичну і фізичну термінологію. Прийнято настанови, які суфікси та префікси треба вилучати і які вводити замість них. Ці настанови були засадничими для словникового відділу, який у цей час "знешкоджував" термінологічні словники. Роботу над іншими словниками відкладено. Див. Додаток В.
У Харкові видано книжку А. Хвилі Знищити коріння українського націоналізму з вимогами провести чистку серед мовознавців і в мовознавчих установах; вилучити з ужитку всі праці буржуазних мовознавців у ділянці термінологіі, лексикографії й синтакси; переглянути правопис; підготувати нові словники, загальні й термінологічні. Головну хибу попередньої роботи Хвиля вбачає в тім, що особливо велику шкідницьку роботу провели українські націоналісти на мовному фронті, намагаючись відірвати розвиток української мови від мови російської.
Видано Медичний термінологічний бюлетень, перший з п’яти репресивних бюлетенів, що ними знешкоджувано словники Інституту Української Наукової Мови. Передмова В. Ярошенко та І. Кириченко За радянську медичну термінологію. Головним завданням знешкоджування було знищити питомо українські слова та конструкції й замінити їх на російські чи подібні до російських.
Критиці піддано і "націоналістичну" теорію викладання близьких мов. Згідно з нею, українську та російську мови викладали порівняльно, з наголошуванням характерних особливостей кожної з них.

Цей метод теж належало викорінити, нові підручники мали подавати матеріял у систематичному викладі без спеціяльного підкреслювання й випинання "особливостей".

червень
Наприкінці місяця Політбюро ЦК КП(б)У затвердило постанову Про зміну в українській науковій термінології, граматиці та правопису, подану комісією у складі М. Попова, С. Косіора, Павла Постишева, В. Затонського (ЕІУ, УВ) та А. Хвилі. Постанову не оприлюднено, текст зберігся лише в архіві.
7 липня
9 липня
Збори Харківського партактиву Про націоналістичні ухили в лавах партійної організації і про завдання боротьби з ними. Шумського критиковано за те, що він вимагав підміни більшовицької українізації буржуазно-націоналістичною, а Скрипника звинувачено в тому, що він докотився до прямих закликів розвивати національну свідомість. У виступі секретаря ЦК КП(б)У М. Попова є такі пасажі: Особливо великого значення в боротьбі з буржуазним націоналізмом і українським націоналістичним ухилом набирає питання про мову й правопис. Цьому питанню ЦК КП(б)У надає винятково великого значення. Буржуазні націоналісти, переважно з числа західно-українських емігрантів, особливо широку роботу розгорнули над засміченням української мови й термінології, щоб максимально відірвати українську культуру від

російської.

5 вересня
Народний комісар освіти УСРР В. Затонський (ЕІУ, УВ) затверджує правопис комісії Хвилі.
жовтень
Погром театру Березіль. Арешт <a href="file:///home/victor/mova/pers/Dovidn/Kurbas_Les.htm">Леся Курбаса (ЕІУ, УВ).
18–22 листопада
Об’єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У. Формальний кінець українізації.
Резолюція на доповідь С.В. Косіора Підсумки і найближчі завдання національної політики на Україні. Оголошено, що розгром українського націоналізму, викриття націоналістичних дворушників, що пролізли до партії, є найдоконечніша умова й складова частина

більшовицької українізації.

Павла Постишева у своїй доповіді повідомив: …за цей час було вигнано понад двох тисяч чоловік з системи Наркомпросу, понад 300 наукових та редакторських працівників. Тільки по 8 центральних радянських установах ми вибили понад 200 чол. націоналістів та білогвардійців, які займали посади завідуючих відділами, завідуючих секторами тощо. Резолюція на доповідь Постишева — … в даний момент головною небезпекою є місцевий націоналізм, що поєднується з імперіалістичними інтервентами.
Протягом лише 1933 року в обласних управліннях народної освіти з політичних мотивів замінено 100\% керівників, у районних — 90\%. Всі вони зазнали репресій. 4 тисячі учителів звільнено з шкіл як класово-ворожі елементи. Розширено мережу російських шкіл та класів. Із 29 директорів педагогічних вузів звільнено 18, втратили роботу також 210 викладачів. Затонський (ЕІУ, УВ) у виступі зазначив, що лише брак педагогічних кадрів не дає нам можливости поставити питання, що коли ти по походженню з куркулів, чи з попів, то ми тебе звільняємо.
1934
Кампанію проти шкідників на мовному фронті перебирає на себе журнал Мовознавство, новозаснований орган (піврічник) Інституту мовознавства (до п’ятого числа його редактором був П. Мустяца, від п’ятого Наум Каганович). Редакційний вступ до першого числа закликав лінгвістів раз назавжди покінчити з старими буржуазними філологічними традиціями в праці і вийти з кабінетів на заводи, в цехи, на колгоспні лани.
Головний удар був спрямований проти Олени Курило, Сергія Смеречинського, Євгена Тимченка, Івана Шелудька таМиколи Сулими; їх названо посіпаками буржуазії в її боротьбі проти пролетарської революції, що плекають фашистсько-інтервенціоністські пляни, але згадано й багатьох інших, зокрема, Олексу Синявського, Леоніда Булаховського.
Триває знешкоджування термінологічних словників ІУНМ. Вийшов Математичний термінологічний бюлетень з передмовою Д. Дрінова і Г. Сабалдиря Проти націоналізму в математичній термінології.
У Львові вийшов друком Правописний словник

К. Кисілевського.

У Варшаві Український Науковий Інститут почав видавати повне зібрання творів Тараса Шевченка за ред. Павла Зайцева. Видання завершено 1939 р. З запланованих 16 томів видано 13 (без т.1, 5, 13). З деякими виправленнями і доповненнями це видання вийшло вдруге у США в 14 томах (Чікаґо, 1959–1963).
лютий
Видано окремою книжкою Український правопис (1933). Склад правописної комісії не названо. У передмові Андрія Хвилі зазначено: Основні виправлення стосуються ліквідації усіх правил, що орієнтували українську мову на польську та чеську буржуазні культури, перекручували сучасну українську мову, ставили бар’єр між українською та російською мовами.
24 березня
Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило вилучити з масових бібліотек і продажу твори Миколи Скрипника.
1 квітня
Постанова ВУЦВК УСРР про безпосереднє підпорядкування докорінно перебудованої Академії наук Раднаркомові УСРР з метою досягти повнішого зв’язку Всеукраїнської Академії наук з практикою соціалістичного будівництва.
11 липня
Наркомом внутрішніх справ УСРР став В.А. Балицький (ЕІУ, УВ).
Серпень
Надруковано статтю Сталіна, А. Жданова, С. Кірова Замечания по поводу конспекта учебника по истории СССР, де від радянських істориків зажадали створити такий підручник історії СРСР, де б історія Великоросії не відривалася від історії інших народів СРСР
Такий принцип послідовно було проведено в Истории СССР, краткий курс (перше видання — 1937) за редакцією А. Шестакова, що стала обов’язковим підручником історії в усьому СРСР.
3 листопада
Зліквідовано видавництво Українська Радянська Енциклопедія. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило: в зв’язку з потребою корінної перевірки матеріялів, що їх підготовляв минулий склад робітників УРЕ — на рік припинити роботу по випуску підготовлених томів УРЕ. Апарат УРЕ розпустити. Матеріали і майно УРЕ передати Наркомосу. На цей час був готовий до друку перший том (за деякими джерелами, його навіть було надруковано обмеженим накладом). Було плановано видати ще два томи 1934 р. Роботу над УРЕ поновлено лише в грудні 1957 року.
29 листопада
У Братиславі доцент Масарикового університету (Брно) Роман Якобсон у доповіді О языковых проблемах в СССР вперше озвучив ідею уніфікації наукового і технічного лексикону, обов’язкового для всіх народів СРСР.
1 грудня
Вбивство С. Кірова. Режим скористався цим: Сталіна особисто підготував постанову ЦВК СССР Про порядок ведення справ про підготовку або здійснення терористичних актів. Згідно з цією постановою, термін розслідування зменшено до 10 днів, розгляд справ у суді проваджено без адвокатів і прокурора, оскарження вироку та клопотання про помилування не дозволено, а вироки виконувано негайно після винесення.
15 грудня
Підписано до друку Список №2, до якого додано Список №1 у новій редакції. Усе разом звалося Зведені списки літератури, що підлягає вилученню з продажу, бібліотек та учбових закладів. Списки видано під шапкою НКО УСРР, Головліт - Бібуправа. Отже, їх повинен був завізувати нарком освіти Володимир Затонський (ЕІУ, УВ) (1933–38).
1935
Видано ще три репресивні бюлетені: Ботанічний термінологічний бюлетень, Фізичний термінологічний бюлетень (передмова Ліквідувати націоналістичне шкідництво в радянській фізичній термонілогії), Виробничий термінологічний бюлетень (передмова Викорінити націоналізм у виробничій термінології).
На засадах п’яти бюлетенів протягом 1934–1935 років видано десять шкільних словників, обсягом від 35 до 212 сторінок. Див. додаток А.
Видано Словник-покажчик до українського правопису на засадах правопису 1933 р.
19 липня
Ухвала Політбюро ЦК КП(б)У Про вилучення обкомами КП(б)У зінов’євсько-троцкістської і націоналістичної літератури з бібліотек України та здачу її до областних органів НКВД. Серед заборонених авторів: Борис Антоненко-Давидович (ЕІУ, УВ), Микола Вороний (ЕІУ, УВ), Микола Куліш (ЕІУ, УВ), Валер’ян Поліщук ([ ЕІУ], УВ), Валер’ян Підмогильний ([ ЕІУ], УВ), Євген Плужник ([ ЕІУ], УВ), Олександр Олесь ([ ЕІУ], УВ).
1936
Видано розрахований на початкову та середню школу Орфографічний словник Д. Леві, Г. Левченка, Л. Рак. Цей словник був основним правописним довідником до публікації 1946 нового Українського правопису.
І. Кириченко, один з авторів репресивного медичного бюлетеня, видав на його засадах Словник медичної термінології, очищений від шкідницької термінології. Відтоді термінознавчу працю в Україні припинено на багато років.
При РНК СРСР створено Комітет у справах вищої школи, якому підпорядковано усі вищі школи в усіх республіках.
Затверджено загальносоюзну систему освіти: початкова (чотирирічна школа), неповна середня (семирічна школа) і повна середня (десятирічна школа). Початкова школа була обов’язковою на селі, неповна середня — в місті.
21 лютого
Раднарком УСРР затвердив новий статут Академії наук. Реорганізовану 1934–1935 рр. ВУАН перейменовано на Академію наук УСРР. Новий статут складено за взірцем статуту АН СРСР. Ліквідовано Раду Академії. Найвищим органом АН УСРР стали Загальні збори, а між ними найвищим керівним органом стала Президія АН УСРР.
Зліквідовано близько двадцяти інститутів Академії Наук, зокрема Інститут шевченкознавства, Інститут єврейської пролетарської культури, Інститут польської пролетарської культури тощо.
1937
Інститут мовознавства видав Російсько-український словник С. Василевського та Є. Рудницького за загальною редакцією С. Василевського та П. Мустяці. Цей словник значно менший (близько 45 тис. слів) і далеко гірший, ніж його попередник — академічний словник 1924–1933 рр. Автори найбільше дбали про те, аби вилучити "класово ворожі" (тобто українські) слова і ввести якомога більше слів "революційних". Хоча цей словник ідеально відповідав ідеологічним настановам деукраїнізації, його згодом вилучили з бібліотек та книгарень.
Інститути зліквідованої ВУАМЛІН з її кадрами передано до Академії наук. На цій базі створено академічні інститути економіки, історії, філософії, радянського будівництва і права.
У Жовкві вийшло друком Євангеліє в перекладі о. Михайла Кравчука.
Перша половина року
Газета Комуніст почала напади на Український правопис Хвилі. Фактично закиди зводилися до написання слова Европа (мало б бути Європа, згідно з російською вимовою) і до правила утворювання складених слів типу двоповерховий, що мали б починатися, на взірець російських, першим складником у формі двох-, трьох- (рос. двух-, трёх -). Решта — загальники про шпигунів, фашизм, інтервенцію тощо.
17 березня
Кінець правління Павла Постишева. Його призначено першим секретарем Куйбишевського обкому, а невдовзі заарештовано й розстріляно.
14 червня
Наркомом внутрішніх справ УСРР став Ізраїль Лепелевський. На час його правління в Україні припав період великого терору.
Серпень
Ліквідація майже всіх членів уряду УСРР та ЦК КП(б)У. (З усіх колишніх керівників КП(б)У лишилися Олександр Бойченко та Григорій Петровський).
Фізичне знищення і заслання працівників Інституту мовознавства (із старого складу лишилися: П. Горецький, І. Губаржевський (під час війни емігрував) та І. Кириченко). Тяглість розвитку українського мовознавства перервано.
27 жовтня – 4 листопада
Масовий розстріл "соловецького етапу" в місцевості Сандармох під Медвежегорськом (Карелія). Серед жертв — українські письменники, науковці, артисти. Розстрільні списки надруковано у (Білокінь С. Розстрільний список Соловків), а в (Остання адреса…) наведено копії ориґиналів. Де саме відбувся цей розстріл, стало відомо лише 1997 року.
1938
28 січня
Після п’яти місяців безвладдя вирішено формально зберегти Українську Республіку. Оголошено про "обрання" М. Хрущова та М. Бурмистенка першим та другим секретарем ЦК.
22 лютого
Повідомлено про призначення нового голови Раднаркому Д. Коротченка та наркома освіти Гр. Хоменка.
20 квітня
Ухвалено постанови РНК УРСР

і ЦК КП(б)У Про обов’язкове вивчення російської мови в неросійських школах України та Про реорганізацію шкіл на Україні на виконання рішення РНК СРСР і ЦК ВКП(б) Об обязательном изучении русского языка в школах национальных республик и областей. У постановах вперше фігурує наказ про обов’язковість викладання російської мови в усіх неросійських школах.

травень
Постановою Уряду УНР в екзилі засновано Українську Могилянсько-Мазепинську Академію Наук (УММАН). Академія мала лише один відділ — українознавства з 24 катедрами. Першим президентом був С. Смаль-Стоцький, від серпня 1938 — І. Фещенко-Чопівський. Перестала існувати з початком другої світової війни. Відновлена у Мюнхені в серпні 1978 р. з ініціятиви Ярослава Рудницького, що став її президентом.
8 травня
ЦК КП(б)У ухвалив постанову Про складання нового українського правопису і розглянув склад Правописної комісії: Ф. Редько (голова), М. Грунський (відповідальний секретар), Шматлай, Бойко, І. Пеліпас, Гаврик, Гринштейн. РНК УРСР затвердила постанову та склад комісії 14 травня. Головним завданням правопису проголошено насамперед ліквідувати націоналістичні перекручення… українського правопису. Восени 1938 року Український правопис (проєкт видання четвертого) надруковано на правах рукопису для обговорення, наклад 350 примірників.
13–18 червня
ХІV з’їзд КП(б)У обрав новий ЦК і наголосив потребу ліквідувати наслідки ворожого шкідництва у викладанні російської мови в неповних середніх і середніх школах, а також у вузах.
5 жовтня
1939
У Харкові-Києві започатковано видання 10-томового академічного зібрання творів Тараса Шевченка. До війни вийшли перший і другий томи з передмовою А. Хвилі. По війні видання завершено (друге видання 1,2 тт. 1951–1953, 3–10 тт. 1949–1964).
Лютий
Зліквідовано або реорганізовано національні райони.
22 лютого
На Загальних зборах АН УРСР обрано 30 дійсних членів і 60 членів-кореспондентів.
23 серпня
Вересень
Приєднання Західної України до СРСР.
Отримано з http://movahistory.org.ua/index.php?title=30-ті_рр._XX_ст.&oldid=2470