1900–1916 рр

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук

1900

У НТШ створено «Язикову комісію» для вироблення норм українського правопису. Див. Німчук

1901

13 листопада

Виступ львівських студентів — українців з вимогою створити український університет — сецесія українських студентів Львівського Університету.

1903

У Відні Британське Біблійне товариство надрукувало Біблію українською літературною мовою під назвою Святе Письмо Старого і Нового Завіту мовою русько-українською. Переклад зробили П. Куліш та І. Пулюй. Деякі частини переклав І. Нечуй-Левицький (після смерти П. Куліша). Це перше повне видання Святого письма українською мовою. Було кілька перевидань, останнє, і перше в Україні, 2000 р.
У Львові видано український переклад Нового Заповіту Олександра Бачинського (з паралельним слов’янським текстом).
20–21 серпня
Свято з нагоди відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві. Делегати від Галичини виступали українською мовою, наддніпрянцям цього не дозволили.

1904

У Львові надруковано Руську правопись зі словарцем, що її схвалила Філологічна секція НТШ. Чимало правил є чинними й сьогодні. Див. Німчук
У Чернівцях надруковано практичний Русько-німецький словарь Омеляна Поповича (близько 25 000 слів). Словника перевидавали для шкільного вжитку кілька разів.
кінець року
Петербурзька Громада вирядила до прем’єр-міністра Вітте делегацію, що мала довести потребу скасування обмежень української мови. До делегації входили В. Науменко, І. Шраг, О. Косач (Олена Пчілка) та полтавський адвокат М. Дмитрієв.
12 грудня
Голова Комітету міністрів С. Вітте отримав спеціяльне доручення произвести пересмотр действующих постановлений, ограничивающих права инородцев. Українське питання розглядали на засіданнях 28 та 31 грудня.
28 та 31 грудня
На засіданнях Комітету Міністрів, де йшлося про вилучення излишних стеснений з постанов про друк, розглянуто й Высочайшие повеления 18–30 мая 1876 и 8 октября 1881 г.. Комітет Міністрів знайшов можливим высказаться за желательность отмены этой меры … Но для разрешения сего вопроса в распоряжении Комитета не имеется достаточных сведений. Поэтому в видах вящей осторожности, Комитет находит полезным для большего разъяснения практического значения упомянутого запрета и проистекающих из него неудобств предоставить г. Министру Народного Просвещения запросить мнения по сему вопросу Императорской Академии Наук и Императорских университетов Киевского и Харьковского и представить таковые, вместе с своим по оным заключениям, на уважение Комитета. Останавливаясь на этом выводе, Комитет... считает необходимым оговорить, что настоящим положением отнюдь не имеется в виду сколько-нибудь затрагивать вопрос об языке преподавания в народных школах малороссийских губерний.

1905

Створено перші товариства Просвіта в Центральній та Східній Україні:
Загалом було створено близько 40 Просвіт. Поставали Просвіти і поза територією України: на Кубані (Краснодар, Темрюк, Майкоп), у Новочеркаську, в Баку, у Владивостоку. Діяльність всіх Просвіт на території Російської імперії припинено адміністративними методами 1910-1911 рр.
Створено організацію народних вчителів Галичини й Буковини Взаємна Поміч Українського Вчительства.
18 лютого
Загальні збори Імператорської Академії Наук схвалили записку Об отмене стеснений малорусскаго печатного слова. Її склали Корш (загальний погляд і розвиток українського письма) та О. Шахматов (філологічні аргументи). В березні її надруковано накладом 150 примірників. Українській переклад (В. Гнатюк) надруковано в Літературно-науковому віснику (т.30, 1905) та окремою відбиткою. В Росії невідомий видавець опублікував її (з дозволу Академії) 1910 року.
DJVU файли оригіналу та перекладу з текстовим шаром і навігацією.
25 лютого
Цар Ніколай ІІ затвердив положення Комітету Міністрів: Отмѣнить ограничительныя мѣры, установленныя для изданія книгъ Священнаго Писанія на малорусскомъ языкѣ, съ тѣмъ однако, чтобы на каждое такое изданіе испрашивалось благословеніе Святѣйшаго Синода.

</div>

вересень
Російський уряд заявив о несвоевременности скасування Емського указу.
17 жовтня
Оприлюднено Жовтневий маніфест Ніколая II, де обіцяно правдиву свободу слова.
24 листопада
Набули чинности Временные правила о печати, що скасували закони 1876 та 1881 рр. і попередню цензуру. Діяльність української преси та книговидання узаконено, як один з різновидів печати инородческой.
листопад
У Петербургу відбувся Конґрес поневолених народів Росії. Головною вимогою було надання рівних національно-культурних прав усім народам Російської Імперії.

1906

В Києві створено Всеукраїнську Учительську Спілку. Засновниками її були Б. Грінченко, В. Доманицький, В. Дурдуківський, С. Єфремов, М. Крупський, В. Страшкевич, В. Чехівський та інші. Вона мала завдання змагатися за українську школу й народну освіту. Припинила свою діяльність у роки реакції. Відроджено у квітні 1917 року.
Вийшов перший український словник чужих слів В. Доманицького Словарик пояснення чужих і не дуже зрозумілих слів (близько 1500 гасел).
Великдень
В Кам'янці-Подільському на Великдень пролунало Євангеліє українською мовою. Вперше після скасування обмежень українського друкованого слова, українська конфесійна мова воскресла в підросійській Україні.
15 вересня
Початок видання в Києві єдиної у підросійській Україні щоденної української газети Рада. Видавав і фінансував її Євген Чикаленко. Проіснувала до 2 вересня 1914 р.

1907

З ініціятиви М. Грушевського (і під його головуванням) на взірець НТШ у Львові засновано Українське Наукове Товариство у Києві. Мало історично-філологічну і природничо-технічну секції та медичну і статистичну комісії. Від 1908 р. Товариство видавало свої Записки, а 1914 р. започаткувало квартальник Україна. 1921 року увійшло до складу Української Академії Наук.
В Києві почато видання Словаря украинского языка, що його «зібрала редакція журналу Кіевская Старина, упорядкував з додатком власного матеріялу Борис Грінченко» (завершено 1909 року). Див. Як повстав Грінченків словник. На підставі документів.
Словник містив понад 68 000 слів із тлумаченнями. Крім літературних джерел, великою мірою використано чисто народний матеріял з етнографічних записів і збірок з усієї української території. Цей словник є видатною лексикографічною працею, що й дотепер не втратила цінности.
До того ж його видання зіграло виняткову роль у впорядкуванні українського правопису. Правопис Словаря був прийнятий в усіх українських виданнях і в головних рисах зберігається й сьогодні. Багаторазово перевидавався. Див. Німчук
Словник введено до бази пошуку сaйту Російсько-українські словники.
У Москві почато видання Украинской грамматики Агатангела Кримського (не завершено, остання (друга) частина вийшла 1908 р.). Вона не втратила наукового значення дотепер, бо перша частина є дослідженням історії української фонетики на матеріялі давньоруських та староукраїнських пам’яток.
У Чернівцях почато видання Латинсько-українського словника Юліяна Кобилянського (завершено 1912 року).
6 січня
Малороссийская Комиссия при Російській Академії наук у Петербургу під головуванням Ф. Фортунатова розглянула проєкт правопису П. Стебницького й затвердила запропоновані норми. Безпосереднім приводом до цього було плановане видання Грінченкового словника. Див. Німчук
1908–1909
Розкол у таборі москвофілів на два курси: «старих» (очолювали М. Король, о. В. Давидяк, О. Мончаловський) з традиційною прив’язаністю до «етимології» і «русского имени», й «нових» (очолювали В. Дудикевич та Д. Марков), які визнавали один русский язык, созданный гением русского народа.
За «сатрими» залишився Галичанин, тижневик Русское слово. «Нові» почали видавати Прикарпатскую Русь та тижневик Голос народа.

1908

Засновано товариство учителів вищих шкіл Учительська Громада у Львові.
29 березня
Тридцять сім членів Державної Думи подали проєкт О языке преподавания в начальных школах местностей с малорусским населением, де пропонували від 1908/09 навчального року ввести в початковій школі навчання рідною мовою. Проєкт не дістав підтримки.

1909

1–2 лютого

У Львові на відзначення 40-річчя Просвіти відбувся перший український освітньо-еконономічний конґрес. Переглянуто економічну й просвітницьку працю на всіх українських землях та обговорено дальшу діяльність. На Конґресі були присутні майже всі визначні культурно-економічні та громадсько-політичні діячі Галичини та Буковини й тридцять представників Наддніпрянщини.

1910

У Києві почав виходити часопис Світло, перший в Центральній та Східній Україні педагогічний журнал українською мовою.
В Чернівцях видано Словник чужих слів. 12 000 слів чужого походження в українській мові Зенона Кузелі та Миколи Чайківського (перевидання — Київ-Лейпціг, 1918 р.). У додатку наведено Чужі слова та звороти, що пишуться латинськими буквами з українськими відповідниками.
Започатковано Гурток натуралістів при Київському Політехнікумі. Учасники гуртка створили Термінологічну комісію, що почала зі збирання матеріялів до природничих наук, переважно сільськогосподарських.
Створено Агрономічний гурток Московського сільськогосподарського інституту (Петровсько-Розумовської Академії), де збирали терміни й найпотрібніші назви, живущие в языке украинского крестьянства.
Засновано Крайовий Шкільний Союз в Галичині.
20 січня
Міністр внутрішніх справ Росії П. Столипін своїм циркуляром наказує губернаторам не дозволяти створювати инородческие товариства, в том числе украинские и еврейские, независимо от преследуемых ими целей. Після цього практично всі Просвіти, окрім відділів у Катеринославський губернії, закрито.
12 жовтня
Указ Св. Синоду про дозвіл викладати українською мовою у двокласних приходських школах Подільської дієцезії. Скасовано 1912 р.

1912

У Харківскому Товаристві ім. Квітки-Основ’яненка (Природнича Секція Літературно-Наукового Відділу) студентство під проводом Олександра Янати починає збирати народні матеріяли (переважно ботанічну номенклатуру).
В Чернівцях видано Німецько-Український словник Володимира Кміцикевича й Спілки (Deutsch-Ukrainisches Woerterbuch) за редакцією Зенона Кузелі.
Оприлюднено спробу українського перекладу Святого Письма, що її зробив Маркіян Шашкевич у 40-х роках XIX ст.

1913

У Києві відбулася таємна нарада представників термінологічних гуртків. Українське Наукове Товариство в Києві перебрало на себе координацію всієї української термінологічної справи. Всі матеріяли — кілька тисяч карток із записами сільськогосподарської, природничої, технічної термінології — гуртки передали до УНТ в Києві.
Великдень
У свято Воскресіння Христового 1913 р. службу Божу українською мовою правили в церквах Києва, Чернігова та інших міст.
23 грудня 1913 - 3 січня 1914
У Петербургу відбувся I Всеросійський з’їзд у справі народної освіти (понад 7 000 учасників). Резолюції з’їзду вимагали радикальної реформи народної освіти, зокрема заведення шкіл з рідною мовою навчання.

1914

В Центральній та Східній Україні заборонено відзначати сторіччя від дня народження Тараса Шевченка.
У Петербургу вийшов друком перший том енциклопедичної збірки Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ (надруковано лише два томи, другий — 1916 року).
У Петербургу засновано нелегальний вільний український університет, що проіснував до 1917 р. Виклади відбувалися по приватних помешканнях. Курси обмежувалися кількома українознавчими дисциплінами.
У Вінніпегу видано Кишеньковий англо-український і україно-англійський словарець М. Ясенівського.
4 лютого
Таємний лист Полтавського губернатора Боговута міністрові внутрішніх справ з пропозиціями заходів до боротьби з українським рухом.
18 липня (1 серпня)
Початок війни. Переслідування українців у Галичині та на Закарпатті.
21 липня
В Російській Імперії закрито всі українські газети та журнали. Далі закрито регіональні осередки, українські видавництва, заборонено друкувати будь-що українською мовою. Багатьох українських діячів вислано за межи України.
серпень- вересень
Польська адміністрація Галичини звинувачує українців у зраді, нібито вони таємно симпатизували й допомагали росіянам. Як наслідок почато кампанію терору проти українського населення.
Успішний наступ російських військ у Галичині, Буковині та Лемківщині (Галицька битва 1914 ). Генерал-губернатором Галичини призначено графа Ґ. Бобринскоґо. Він ясно і відверто висловив свою програму: Восточная Галиция и Лемковщина искони — коренная часть единой великой Руси; в этих землях коренное население всегда было русским, устройство их посему должно быть основано на русских началах. Я буду вводить здесь русский язык, закон и устройство.
В окупованих російською армією Галичині й Буковині заборонено друкувати книжки, газети й журнали українською мовою, заборонено товариство Просвіта й знищено його матеріяли, закрито всі українськи школи, почато утиски Української Греко-Католицької Церкви. Подібних польських закладів заборона не стосувалася.
Започатковано курси російської мови для вчителів та друкування підручників російською мовою.
Почалися труси, арешти галичан. Багатьох вивезено до Сибіру (лише через київські в’язниці перевезено 12 000 осіб).
Міністр закордонних справ Сєрґєй Сазонов висловився цілком відверто: Тепер настав слушний момент, щоб позбутися українського руху.
3 вересня
Частини 3-ї армії генерала Рузкоґо та 8-ї армії генерала Брусілова окупували Львів.
18 вересня
Генерал-губерннатор Ґ. Бобрінскій видав наказ про заборону функціонування різного роду клубів, союзів і товариств та про тимчасове закриття наявних в Галичині навчальних закладів, інтернатів і курсів, за винятком навчальних майстерень.
18 вересня
Розпорядження про заборону продажу, а також позичання з бібліотек книжок російською та українською мовами, виданих поза межами Російської імперії. За невиконання — 3 місяці тюрми або 3000 рублів штрафу.
грудень
Завдяки клопотанням Союзу визволення України (Відень) почалася акція відбору полонених українців і переведення їх до окремих таборів, що прийняли до 80 тис. осіб. Табори перетворилися на осередки широкої освітньої роботи: курси української мови, менш грамотних вчили читати й писати українською, виходили газети для полонених. Саме для полонених Василь Сімович видав брошуру Як стати по-українському грамотним (Зальцведель 1919) і Практичну граматику української мови (Раштат 1918), зародок його Граматики української мови (Лейпциг 1921).

1915

18 квітня
Початок наступу німецько-австрійських військ на Галицькому фронті. Відступаючи, російські війська примусово вивозили людей на територію Російської Імперії, а села палили, щоб залишити ворогові пустелю.
17 червня
Генерал Брусілов затвердив інструкцію про порядок вивезення працездатних чоловіків і реквізиції в районі дій 8-ї армії. Всіх здорових чоловіків від 18 до 50 років відправляли до Волинської губернії. Населенню, що підлягало евакуації, дозволили брати з собою худобу і коней. Реквізиції підлягали всі харчі та сільськогосподарський реманент. Все, що неможливо було вивезти, наказано знищити або привести в непридатний стан.
Отримано з http://movahistory.org.ua/index.php?title=1900–1916_рр&oldid=5946