Смеречинський Сергій

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Версія від 11:37, 29 квітня 2010, створена Victor Kubai (обговореннявнесок) (перейменував «Сергій Смеречинський» на «Смеречинський Сергій»)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Українська мова. Енциклопедія

СМЕРЕЧИНСЬКИЙ Сергій Степанович (Стефанович: 9.IX 1892, с. Велика Мечетня, тепер Кривоозерського р-ну Микол, обл.  — травень 1954, с. Зимовне Шебекинського р-ну Бєлгор. обл., Росія)  — укр. філолог, поет, перекладач, архівіст, бібліограф. Закін. 1916 Київ. ун-т. Знав 16 мов. З 1918 учителював у Вінниці, з 1921 працював у Подільській губ. архівній комісії (Вінниця), з 1926 — у Кабінеті виучування Поділля. Досліджував синтаксис укр. мови: «Куди йде українська мова (До питання про предикативний номінатив та „предикативний" інструменталь в українській мові)» (1928), «Способи відносноі (релятивної) сполуки в українській мові» (1929), «Нариси з української синтакси (у зв'язку з фразеологією та стилістикою)» (1932, перевид. 1990). Перекладав франц. поетів. Був звинувачений в «буржуазному націоналізмі» і висланий за межі України.

Літ.
  • Горбач О. С. Смеречинського «Нариси з укр. синтакси» (Післяслово). В кн.: Смеречинський С. Нариси з укр. синтакси (у зв'язку з фразеологією та стилістикою). Мюнхен, 1990
  • Пшеничний Е. Хресна дорога Сергія Смеречинського. «Слово» (К.), 1992, листопад.
Т. Г. Шевченко.
Посилання на інші джерела на ту саму тему

Вікіпедія: Смеречинський Сергій.