ГОЛОВАЦЬКИЙ Яків Федорович (псевд. — Головацький Ярослав, Русин Гаврило, Балагур Яцко, Галичанин та ін.: 29. X 1814, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львів, обл. —- 13.V 1888, Вільнюс) — укр. мовознавець, етнограф, фольклорист, поет, педагог і громад, діяч, чл. Рос. геогр. т-ва, почес. чл. Т-ва історії і старовини російської з 1866. У 1834-35 навч. в духовній академії в Кошице та ун-ті в Пешті; закін. 1841 Львів, ун-т. У 1842-48 був священиком. Протягом 1848-67 працював професором, а 1863-64 — ректор Львів. ун-ту. В 1868-88 — голова Віденської археогр. комісії, одночасно (з 1871) — голова Тимчас. комісії по організації Вілен. публ. бібліотеки й музею. Належав до «Руської трійці», організував випуск альм. «Русалка Дністровая» (1837). Досліджував фольклор і етнографію українців зони Карпат («Нарис старослов'янського байкарства або міфології», 1860; «Народні пісні Галицької та Угорської Русі», кн. 1-4, 1878; «Про костюми або народне вбрання русинів чи руських у Галичині й північно-східній Угорщині», 1867). Підготував праці про писемні пам'ятки («Хрестоматія церковнословенська і давньоруська», 1854; «Пам'ятки дипломатичної і судово-ділової мови руської в давньому Галицько-волинському князівстві й суміжних руських областях в XIV та XV століттях». 1867). Велике значення у справі відродження укр. шкільництва і культури мала «Грамматика руского языка» Г. (1849), яка спиралася на мовну практику Галичини, була осн. посібником у школах до 1862. На підставі нових діал. даних Г. здійснив одну з перших у вітчизн. мовознавстві спроб опису діал. диференціації укр. мови — «Розправа о язиці южноруськім і єго нарічіях» (1848); виділив волин.-поділ, (або українське), галицьке (або наддністрянське) і карпаторуське наріччя. Обстоював самобутність укр. мови, підкреслював її глибокі істор. корені. У питаннях реформування правопису, витворення норм укр. літ. мови виявляв непослідовність. Створив «Географический словарь западнославянских й югославянских земель и прилежащих стран» (1877, вид. 1884), опубл. «Читанку» M. Шашкевича (1850) тощо. Уклав досконалий для свого часу регіональний словник говорів Галичини, Буковини і Закарпаття — «Материалы для словаря малорусского нарѣчія, собраныя в Галиціи и въ Сѣверо-восточной Венгрии...» (1857-59, літери А - З) та «Словник української мови» (обидва — в кн.: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, т. 10. Пряшів, 1982).

Літ.:

• Кореспонденція Якова Головацького в літах 1850-1862. Л., 1905
• Гуменюк M. П., Кравченко Є. Є. M. Шашкевич. І. Вагилевич, Я. Головацький. Бібліогр. покажчик. Л., 1962
• Булахов М. Г. Головацкий Яков Федорович. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 3. Минск, 1978
• Бевзенко С. П. Історія укр. мовознавства. Історія вивчення укр. мови. К., 1991

П. Ю. Гриценко.