Київська Духовна Академія, вища духовна школа в Києві. Відкрита 1819 р. у Братському манастирі, де до 1817 р. існувала Киево-Могилянська Академія, що її продовженням фактично й стала К.Д.А. Спочатку вона діяла за уставом 1814 р. На чолі тогочасної К.Д.А. стояв ректор, а також конференція й правління. Вищий нагляд над К.Д.А. мала до 1839 р. Комісія Духовних Училищ, а після того — Синод. За уставом 1869 р., в духовних академіях були поширені права академічних рад, підвищені вимоги щодо кваліфікації професорів, програма навчання поділена на три групи: богословську, церк.-історичну і перк.-практичну. 1884 р. запроваджено новий устав, який передав нагляд над К.Д.А. київ. митр. «Тимчасові правила» 1906 р. усунули цей нагляд, а право надавати наук. богословські ступені, що незадовго перед тим було передано Синодові, повернено акад. радам. Число студентів К.Д.А. пересічно сягало 200 (1897 р. — 175 студ., 1908 р. — 197). Велике ч. студентів по закінченні академії не залишалися на церк. службі, а переходили на працю у світських ділянках. В К.Д.А. викладали визначні наук. сили (Макарій Булгаков, майбутній архиеп. харківський і митр. московський, філософи О. Новицький і П. Юркевич, історики Церкви — Брати Ф. і С. Терновські. М. Петров, С. Голубев, Ф. Тітов та ін., що зробили великий вклад в укр. науку, а з академії вийшло багато укр. церк., наук. і гром. діячів. При К.Д.А. з 1837 р. видавався популярний журн. «Воскресное Чтение», а з 1860 — наук. журн. «Труды Киевской Духовной Академии». Дуже цінна бібліотека К.Д.А., початок якої поклав ще Петро Могила, мала великий відділ рукописів і стародруків. З 1872 діяло при К.Д.А. Церк.-Археологічне Т-во і при ньому Церк.-Археологічний Музей, фундатором і багаторічним дир. якого був М. Петров. К.Д.А. була єдиною правос. високою богословською школою на Україні; ліквідована сов. владою в 1920 р.

І. К-ий