Відмінності між версіями «Ломиковский В. Я. «Словарь малорусской старины»»

Поточна версія на 20:33, 20 січня 2013

Обкладинка

[Ломиковский В.] О Малороссіи. О древнихъ обычаяхъ малороссійскихъ, о службѣ воинской и гражданской, о чинахъ и должностяхъ чиновниковъ. По алфавиту. Писано 1808 года.

Публікація: Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г В. Я. Ломиковским / [Вид. і передмова і примітки О. Лазаревського]. — Кіевъ, 1894. — 36 с.

70 статей з поясненням російською мовою історичних українських слів (понять); рукопис був незакінчений – після літери К є лише 7 статей.

DJVU файл з текстовим шаром та навігацією.

Рецензії:

Горецький П. Й. Історія укр. лексикографії. К., 1963

«Словарь малоссійской старины» В. Ломиковського

Невеличка лексикографічна робота початку XIX ст. — «Словарь малороссійской старины» В. Ломиковського був складений у 1808 р., але виданий під редакцією О. Лазаревського тільки в кінці XIX ст. (К., 1894).

Рукопис цього словника мав заголовок: «О Малороссіи. О древнихъ обычаяхъ малороссійскихъ, о службі воинской и гражданской, о чинахъ и должностяхъ чиновниковъ. По алфавиту. Писано 1808 года».

Словник має 71 слово-гніздо. Майже всі слова — це назви давніх (XVII—XVIII ст.) установ на Україні, різних військових чинів (козацького війська) і т. п. До багатьох слів немає перекладів або пояснень. При інших автор пояснює їх походження (латинське, рідше — грецьке), а при деяких дається широке тлумачення, напр.:

Корона. Латинское слово вѣнецъ.

Кошъ. Сіє слово значить на татарскомъ языкѣ станъ, лагерь. Козакъ. Национальный малороссійскій воинъ.

Далі на двох сторінках говориться про походження слова козакъ.

В такому ж плані, з дуже широкими поясненнями, даються й інші слова (абшитованный, кошъ, хорунжій і т. п.).

У реєстрі словника знаходимо лише кілька слів з тодішньої живої української мови, такі, як коровай («особый хлѣбъ при свадьбѣ») (тут же автор описує, як його печуть і подають на весіллі), кобза («музыкальный инструментъ въ Малороссіи, уменьшенный отъ бандуры»), копа («мысленный денежный счетъ, подобно алтыну») та деякі інші.

Автор цього словника найбільше цікавився козацькою старовиною і сучасної мови не записував.

Тільки в поясненнях до деяких слів Ломиковський ужив кілька українських побутових слів: скраглі при слові канцелярист войсковой (тут автор пояснює, що канцеляристи «въ лѣтнее время играли въ кегли (скрагли) и мячи») і гаплик і гудзик при слові кафтан, який «носили... застегивая близъ воротника (гапликомъ) крюкомъ и (гудзикомъ) пуговицею или бляшкою»^[1].

«Словарь малороссійской старины» В. Ломиковського цікавий тим, що в ньому виявився інтерес певних верств суспільства до минулого, зокрема до часу гетьманщини на Україні.

1. ↑ При тлумаченні слів Ломиковський користувався російським «Новим словотолкователем» Яновського (1804 р.), на який він в одному місці посилається: «Атаманъ. Слово персидское, зри Словотолкователь, ч. І, стран. 272».

Галас. Б. Ф.С. Шимкевич як лексикограф і українське словникарство кінець XVIII-початок ХХ ст., У., 1995

У 1808 р. Василь Ломиковський^[1] (1778 — близько 1848) уклав словник української старовини («О Малороссіи. О древнихь обычаяхъ малороссійскихъ, о службі воинской и гражданской, о чинахъ и должностяхъ чиновниковъ. По алфавиту. Писано 1808 года»), у якому нараховується 71 стаття-гніздо з просторими поясненнями назв чинів козацького війська, різних військових закладів часів Гетьманщини. Лише в 1894 р. цей словник, як пам'ятку, опублікував О.Лазаревський.

1. ↑ Див. біографічний нарис про нього: Заремба С. Василь Ломиковський та його оточення // Київська старовина. —1993. — № 4. — с. 82—87.

Грінченко Б. Словарь укр. мови, т. 1. К., 1907; (Передмова)

...маленькій «Словарь малорусской старины» В. Я. Ломиковскаго, составленный еще въ 1808 г., но изданный А. М. Лазаревскимъ въ «Кіевской Старинѣ» лишь въ 1894 г., — въ немъ объяснены слова, относящіяся къ обычаямъ, воинской и гражданской службѣ, чинамъ и должностямъ.

Лазаревскій О. "Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г В. Я. Ломиковским"

Печатаемый здѣсь словарь озаглавленъ въ подлинникѣ, такъ: „О Малороссіи. О древнихъ обычаяхъ малороссійскихъ, о службѣ воинской u гражданской, о чинахъ u должностяхъ чиновниковъ. По алфавиту. Писано 1808 года." Рукопись словаря, писанная (въ 4 д. л., на 67-ми страницахъ) вся сплошь самимъ его составителемъ Василіемъ Яковлевичемъ Ломиковскимъ, нашлась среди недавно пріобрѣтенныхъ нами бумагъ послѣдняго. О Ломиковскомъ кое какія свѣдѣнія найдены въ этихъ же бумагахъ. Такъ, ближайшій его другъ Ив. Ром. Мартосъ, въ одномъ письмѣ 1826 г., о Ломиковскомъ говоритъ: „онъ єсть потомокъ гетлана Апостола^[1], воспитывался въ кадетскомъ корпусѣ при графѣ Ангальтѣ, жительство нмѣетъ близъ Миргорода, въ населенной имъ слободѣ своей, названной Паркъ-Трудолюбъ, любитъ заниматься хозяйствомъ и древностями, и книгами до сихъ предметовъ относящимися"... Изъ бумагъ Л-аго видно, что „древностями" онъ занимался исключительно малорусскими; въ его бумагахъ сохранилось нѣсколько тетрадей, въ листъ и въ 4-ку, подъ заголовками—,,припасы для малороссійской исторіи"; припасы эти заключаютъ въ себѣ выписки преимущественно изъ рукописныхъ малорусскихъ лѣтописей, печатныхъ книгъ и разнаго рода актовъ. Занятія свои малорусскими „древностями" Л-ій началъ, повидимому, поселившись, послѣ отставки, въ своей деревнѣ. Родился онъ. какъ видио изъ одного его письма, въ 1778 г., служилъ, послѣ корпуснаго воспитанія, въ военной слуяібѣ и уже въ самомъ началѣ XIX в. жилъ въ отставкѣ, съ чиномъ штабсъ-капитана, въ своемъ мпргородскомъ хуторѣ Трудолюбѣ. Изъ имѣющихся на нѣкоторыхъ работахъ Л-аго хронологическихъ обозначеній видимъ, что печатаемый словарь былъ оставленъ въ 1808 г.; въ 1809 онъ перевелъ съ французскаго ,,исторію малороссійскихъ и запорожскихъ казаковъ", Шерера, („изданная въ Парижѣ, ьъ 1788 г., а ныне переведенная вновь съ французскаго на русской языкъ Василіемъ Ломиковскимъ, въ Трудолюбѣ"); затѣмъ, рукопись „о первобытныхъ жителяхъ Малороссіи обоихъ береговъ Днѣпра и береговъ Чернаго и Азовскаго моря" писана „въ 1812 г., въ Паркѣ Трудолюбѣ" (это виписки изъ описанія Крыма, сочиненіе кардинала Богуша Сестренцевича"). Засимъ, наполненіе тетрадей „запасами для малороссійской исторіи" продолжается до сороковыхъ годовъ^[2]... Въ виду названія собраннихъ Л-нъ матеріаловъ ..запасами для малороссійской исторіи" можно, думать, что собиратель имѣлъ въ виду писать эту. „малороссійскую исторію"... Но намѣренію этому, если оно было, трудно было осуществиться вслѣдствіе совершенной неподготовленности Л-аго къ такой учено-литературной работѣ. Изъ указанныхъ „запасовъ" можно видѣть, что Л-ій былъ однимъ изъ тѣхъ любителей малорусской старины, къ числу которыхъ принадлежалъ Гр. А. Полетика, Як. Мих. Марковичъ, Ал. Ив. Мартосъ, М. Ф. Берлинскій, Дм. Н. Бантышъ-Каменскій, Ал. Мих. Марковичъ, Н. А. Маркевичъ... Всѣ эти лица оставили послѣ себя литературные труды, указывающіе, что у всѣхъ у нихъ было достаточно любви къ дѣлу, но мало было подготовки. Полетика (если только онъ есть авторъ Исторіи Русовъ) и Бантышъ-Каменскій представляють впрочемъ нѣкоторое исключеніе...

Самостоятельную работу Л-аго представляетъ одинъ только здѣсь печатаемый словарь. Не смотря на неполноту послѣдняго, собраныя въ немъ свѣдѣнія представляются однакожъ весьма цѣнными, причемъ цѣнность эта является тѣмъ значительнѣе, что словарь, какъ слѣдуетъ догадываться, составленъ частью по личнымъ свѣдѣніямъ и справкамъ Л-аго, а частью, должно быть, по живому преданію людей, лично периживавшихъ эту старину... Словарь Л-аго внесетъ въ научный обиходъ изслѣдователей малорусской старины не мало существенныхъ поясненій о предметахъ, о которыхъ до сихъ поръ не имѣлось обстоятельныхъ свѣдѣній; для сего достаточно указать статьи: казусъ, канцеляристи, канцелярій, кафтаны, козаки, колеггія малороссійская, коморникъ, комисары, компромисъ, коровай, корона, кунтушъ... Встрѣчающіяся въ словарѣ ошибки происходятъ, полагать должно, какъ отъ неполноты того матеріала, который былъ въ рукахъ Л-аго, такъ, вѣроятно, и отъ излишней его довѣрчивости къ устному преданію.

Нѣкоторыя поясненія и добавленія къ словарю и указаніе явныхъ въ немъ ошибокъ—помѣщаются въ нашихъ примѣчаніяхъ.

16 мая 1891 г. Ал. Лазаревскій.

1. ↑ См. Кіевск. Стар. 1836 г., №1, стр. 10.
2. ↑ Когда именно умеръ Л-ій—у вась вѣтг свѣдѣкій, но въ 1845 г. онъ былъ еще живъ.