Причиною “політичного шкідництва” у написанні іншомовних слів за нормами правопису 1928 року була прийнята правописною комісією під головуванням М. Скрипника західноукраїнська традиція відтворення слів, запозичених або безпосередньо з німецької та інших європейських мов, або за посередництвом польської мови у фонетичних і граматичних формах, що відрізнялись від форм відповідних слів у східноукраїнському варіанті літературної мови, де їх написання відтворювалось згідно з російською традицією.

Причиною “політичного шкідництва” у написанні іншомовних слів за нормами правопису 1928 року була прийнята правописною комісією під головуванням М. Скрипника західноукраїнська традиція відтворення слів, запозичених або безпосередньо з німецької та інших європейських мов, або за посередництвом польської мови у фонетичних і граматичних формах, що відрізнялись від форм відповідних слів у східноукраїнському варіанті літературної мови, де їх написання відтворювалось згідно з російською традицією.

Так, з приводу заміни м’якого л у словах іншомовного походження (аероплян, баляда, лябораторія, плятформа та ін. ) на тверде л Андрій Хвиля писав : “треба зазначити, що таке пом’якшення “л” відривало українську мову літературну від живої мови, орієнтувало українську мову літературну не на мовну практику багатомільйонних українських мас на Радянській Україні, а орієнтувало цю мову на галицьку мовну практику, яка далека багатомільйонним працюючим масам Радянської України”<ref>Там само.</ref>.  

Так, з приводу заміни м’якого '''л''' у словах іншомовного походження (аероплян, баляда, лябораторія, плятформа та ін. ) на тверде '''л''' Андрій Хвиля писав : “треба зазначити, що таке пом’якшення “'''л'''” відривало українську мову літературну від живої мови, орієнтувало українську мову літературну не на мовну практику багатомільйонних українських мас на Радянській Україні, а орієнтувало цю мову на галицьку мовну практику, яка далека багатомільйонним працюючим масам Радянської України”<ref>Там само.</ref>.  

Тими ж мотивами пояснювалось і скасування літери ґ у словах іншомовного походження.

Тими ж мотивами пояснювалось і скасування літери '''ґ''' у словах іншомовного походження.

Авторитарно впроваджена зміна низки інших норм Харківського правопису загрожувала розвитку української літературної мови як незалежного мовного утворення. Так, із звинуваченнями у впровадженні архаїчних форм та провінціалізмів, які буцімто “відривали українську літературну мову від живої <b id='8'><font color="green">8</font></b> української мови і вбивали клин між українською та російською мовами”<ref>Там само. – С.44.</ref>, з правопису 1928р. було усунуто форми двоїни (дві книзі, три вербі, дві хати, три квітці, дві руці та ін.), вживання знахідного відмінка у словосполученнях бачу молодиці, веду хлопці, дивлюся на піонерки<ref>Там само. – С.44-45.</ref>, правило, згідно з яким “українські географічні назви треба віддавати на письмі в їх народньо-історичній формі”, форми з початковим пів-: півтретя, півчверта, півп’ята, півшоста, півсьома та низку інших правил.

Авторитарно впроваджена зміна низки інших норм Харківського правопису загрожувала розвитку української літературної мови як незалежного мовного утворення. Так, із звинуваченнями у впровадженні архаїчних форм та провінціалізмів, які буцімто “відривали українську літературну мову від живої <b id='8'><font color="green">8</font></b> української мови і вбивали клин між українською та російською мовами”<ref>Там само. – С.44.</ref>, з правопису 1928р. було усунуто форми двоїни (''дві книзі, три вербі, дві хати, три квітці, дві руці'' та ін.), вживання знахідного відмінка у словосполученнях ''бачу молодиці, веду хлопці, дивлюся на піонерки''<ref>Там само. – С.44-45.</ref>, правило, згідно з яким “українські географічні назви треба віддавати на письмі в їх народньо-історичній формі”, форми з початковим '''пів-''': ''півтретя, півчверта, півп’ята, півшоста, півсьома'' та низку інших правил.

Та ж тенденція до усунення питомих рис української мови, що відрізняли її від російської, простежувалась і в запровадженій у 1933 р. ліквідації паралельних форм, вживання яких дозволяв правопис 1928 р. Так, з двох паралельних форм статтів і статтей комісія залишила тільки статтей , з паралельних форм бабів і баб, хатів і хат, губів і губ, - тільки форми баб, хат, губ, з паралельних словотвірних варіантів становисько — становище, огнисько — огнище, гноїсько — гноїще надала превагу утворенням із суфіксом –ище, паралельні форми давального і місцевого відмінків однини іменників другої відміни святові — святу, серцеві — серцю, сонцеві — сонцю, у русі — у рухові обмежила формами на –у(ю), спільними з російськими<ref>Там само. – С.42.</ref>.   

Та ж тенденція до усунення питомих рис української мови, що відрізняли її від російської, простежувалась і в запровадженій у 1933 р. ліквідації паралельних форм, вживання яких дозволяв правопис 1928 р. Так, з двох паралельних форм ''статтів'' і ''статтей'' комісія залишила тільки ''статтей'' , з паралельних форм ''бабів'' і ''баб'', ''хатів'' і ''хат'', ''губів'' і ''губ'', - тільки форми ''баб, хат, губ'', з паралельних словотвірних варіантів ''становисько'' — ''становище'', ''огнисько'' — ''огнище'', ''гноїсько'' — ''гноїще'' надала превагу утворенням із суфіксом '''–ище''', паралельні форми давального і місцевого відмінків однини іменників другої відміни ''святові'' — ''святу'', ''серцеві'' — ''серцю'', ''сонцеві'' — ''сонцю'', ''у русі'' — ''у рухові'' обмежила формами на '''–у(ю)''', спільними з російськими<ref>Там само. – С.42.</ref>.   

А. Хвиля наводить ще низку форм як питомих, так і запозичених слів, які комісія відкинула, оскільки вони “вносили штучне відмежовування певних елементів української мови від російської мовної практики”. У дієсловах, які згідно з правописом 1928 р., мали префікс з-, що відповідало українській вимові (зформувати, зфабрикувати, зфотографувати і под.) його було замінено на спільне з російським початкове с- (сформувати, сфабрикувати, сфотографувати і под.), написання слів іншомовного походження бакханка, барбаризм було замінено на вакханка, варваризм, уніфіковано з російським написанням претенсія, іхтіосавр, бронтосавр, бальсам і под.(відповідно узаконювались претензія, іхтіозавр, бронтозавр, бальзам і под.), радіюс, консиліюм, медіюм, Маріюполь і под. (відповідно радіус, консиліум, медіум, Маріуполь і под.)<ref>Там само.</ref>. <b id='9'><font color="green">9</font></b>

А. Хвиля наводить ще низку форм як питомих, так і запозичених слів, які комісія відкинула, оскільки вони “вносили штучне відмежовування певних елементів української мови від російської мовної практики”. У дієсловах, які згідно з правописом 1928 р., мали префікс '''з-''', що відповідало українській вимові (''зформувати, зфабрикувати, зфотографувати'' і под.) його було замінено на спільне з російським початкове '''с-''' (''сформувати, сфабрикувати, сфотографувати'' і под.), написання слів іншомовного походження ''бакханка'', ''барбаризм'' було замінено на ''вакханка, варваризм'', уніфіковано з російським написанням ''претенсія, іхтіосавр, бронтосавр, бальсам'' і под.(відповідно узаконювались ''претензія, іхтіозавр, бронтозавр, бальзам'' і под.), ''радіюс, консиліюм, медіюм, Маріюполь'' і под. (відповідно ''радіус, консиліум, медіум, Маріуполь'' і под.)<ref>Там само.</ref>. <b id='9'><font color="green">9</font></b>

У зміненому правописі було узгоджено з російським правила вживання великої літери, пунктуаційні норми, запроваджено російську граматичну термінологію.

У зміненому правописі було узгоджено з російським правила вживання великої літери, пунктуаційні норми, запроваджено російську граматичну термінологію.

Головне своє завдання укладачі бюлетенів вбачали в ліквідації термінології, створеної на питомо українській мовній основі. До всіх термінологічних словників, укладених в 20-тих роках, було висунуто однотипні звинувачення. Наприклад, у передмові Д. Дрінова і П. Сабалдира до «Математичного термінологічного бюлетеня»(К.,1934) праця укладачів «Словника математичних термінів» (Харків, 1931) оголошувалась «шкідницькою», спрямованою «по-перше, на відрив української наукової термінології від термінології, вживаної в усіх культурних <b id='10'><font color="green">10</font></b> мовах, від термінології інтернаціональної» і, по-друге, на «штучний відрив української наукової термінології від наукової термінології російської мови»<ref>Дрінов Д., Сабалдир Д. Проти націоналізму в математичній термінології// Математичний термінологічний бюлетень. – К.,1934. – с.8-11.</ref>.  

Головне своє завдання укладачі бюлетенів вбачали в ліквідації термінології, створеної на питомо українській мовній основі. До всіх термінологічних словників, укладених в 20-тих роках, було висунуто однотипні звинувачення. Наприклад, у передмові Д. Дрінова і П. Сабалдира до «Математичного термінологічного бюлетеня»(К.,1934) праця укладачів «Словника математичних термінів» (Харків, 1931) оголошувалась «шкідницькою», спрямованою «по-перше, на відрив української наукової термінології від термінології, вживаної в усіх культурних <b id='10'><font color="green">10</font></b> мовах, від термінології інтернаціональної» і, по-друге, на «штучний відрив української наукової термінології від наукової термінології російської мови»<ref>Дрінов Д., Сабалдир Д. Проти націоналізму в математичній термінології// Математичний термінологічний бюлетень. – К.,1934. – с.8-11.</ref>.  

Авторам “Словника математичних термінів” ставили в вину те, що вони переклали російський термін круг українським словом кільце, відповідно, туманность — мряковина, освещение — освіт, точка падания — падовище, часовой пояс — крило годинне, след — прослідок тощо<ref>Там само. – С.11-12.</ref>.  

Авторам “Словника математичних термінів” ставили в вину те, що вони переклали російський термін круг українським словом кільце, відповідно, ''туманность — мряковина, освещение — освіт, точка падания — падовище, часовой пояс — крило годинне, след — прослідок'' тощо<ref>Там само. – С.11-12.</ref>.  

Перекладені українською мовою слова бригади вилучали, заміняючи їх кальками з російської мови. В такий спосіб було репресовано всю термінологічну лексику, створену на україномовній базі. Масштаби нищення засвідчує великий обсяг бюлетенів, що публікували списки скалькованих термінів, впроваджених замість вилучених. Конкретні вказівки на кількість “виправлених” термінів містять і деякі передмови до бюлетенів. Наприклад, у передмові до “Виробничого термінологічного бюлетеня” (К., 1935) зазначалось, що “Словник виробничої термінології” (Харків, 1931), “мав в собі приблизно 40-50% слів (гнізд), які треба було переробити і виправити, щоб знищити в ньому шкідницьку виробничу термінологію”<ref>Виробничий термінологічний бюлетень. – К., 1935. – С.5-6.</ref>.

Перекладені українською мовою слова бригади вилучали, заміняючи їх кальками з російської мови. В такий спосіб було репресовано всю термінологічну лексику, створену на україномовній базі. Масштаби нищення засвідчує великий обсяг бюлетенів, що публікували списки скалькованих термінів, впроваджених замість вилучених. Конкретні вказівки на кількість “виправлених” термінів містять і деякі передмови до бюлетенів. Наприклад, у передмові до “Виробничого термінологічного бюлетеня” (К., 1935) зазначалось, що “Словник виробничої термінології” (Харків, 1931), “мав в собі приблизно 40-50% слів (гнізд), які треба було переробити і виправити, щоб знищити в ньому шкідницьку виробничу термінологію”<ref>Виробничий термінологічний бюлетень. – К., 1935. – С.5-6.</ref>.

В українській частині реєстру словника 1948 року значна частина питомої української лексики, представленої в словнику 1924 — 1933 років, була або зовсім вилучена, або відсунута на другу позицію, після слова, спільного з російським. Масштаби лексичних втрат і безпрецедентної уніфікації реєстру українських слів, штучно підігнаних під російські, можна буде виявити після проведення спеціального порівняльного дослідження праці лексикографів 20-х років із словником 1948 року<ref>Низку прикладів зросійщення української лексики в Російсько-українському словнику 1948 р. див. у праці: Масенко Лариса. Мова і суспільство. Постколоніальний вимір. – К., Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – С.39-41.</ref>.  

В українській частині реєстру словника 1948 року значна частина питомої української лексики, представленої в словнику 1924 — 1933 років, була або зовсім вилучена, або відсунута на другу позицію, після слова, спільного з російським. Масштаби лексичних втрат і безпрецедентної уніфікації реєстру українських слів, штучно підігнаних під російські, можна буде виявити після проведення спеціального порівняльного дослідження праці лексикографів 20-х років із словником 1948 року<ref>Низку прикладів зросійщення української лексики в Російсько-українському словнику 1948 р. див. у праці: Масенко Лариса. Мова і суспільство. Постколоніальний вимір. – К., Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – С.39-41.</ref>.  

Критики зазнали й видані у 20-х роках переклади. Так, мову українських перекладів творів Леніна Наум Каганович кваліфікував як “спотворену і перекручену націоналістами”, внаслідок чого “зміст творів Леніна сфальсифікований і брутально перекручений”. Такі серйозні політичні обвинувачення, а фактично вирок для перекладачів Н. Каганович висував лише на підставі перекладу російських слів свобода, раскол та деяких інших українськими відповідниками воля, розлом, а не спільними з російською мовою словами свобода, розкол<ref>Каганович Н. Націоналістичні перекручення в українських перекладах творів Леніна // „Мовознавство”. – 1934, № 3-4. – С.22.</ref>.  

Критики зазнали й видані у 20-х роках переклади. Так, мову українських перекладів творів Леніна Наум Каганович кваліфікував як “спотворену і перекручену націоналістами”, внаслідок чого “зміст творів Леніна сфальсифікований і брутально перекручений”. Такі серйозні політичні обвинувачення, а фактично вирок для перекладачів Н. Каганович висував лише на підставі перекладу російських слів ''свобода, раскол'' та деяких інших українськими відповідниками ''воля, розлом'', а не спільними з російською мовою словами ''свобода, розкол''<ref>Каганович Н. Націоналістичні перекручення в українських перекладах творів Леніна // „Мовознавство”. – 1934, № 3-4. – С.22.</ref>.  

Втручання у внутрішній склад української мови не обмежувалось правописом і лексикою. Воно поширювалось і на інші <b id='14'><font color="green">14</font></b> мовні рівні, зокрема на словотвір і синтаксис. У цій ділянці намагання волюнтаристського спрямування розвитку мови в бік її зближення з російською становили особливо велику загрозу для її майбутнього, оскільки поціляли в саму серцевину живої мови як незалежного утворення, здатного до самооновлення й самовідтворення.

Втручання у внутрішній склад української мови не обмежувалось правописом і лексикою. Воно поширювалось і на інші <b id='14'><font color="green">14</font></b> мовні рівні, зокрема на словотвір і синтаксис. У цій ділянці намагання волюнтаристського спрямування розвитку мови в бік її зближення з російською становили особливо велику загрозу для її майбутнього, оскільки поціляли в саму серцевину живої мови як незалежного утворення, здатного до самооновлення й самовідтворення.

У 1960-х роках відбувалось кількісне зниження україномовних книжкових видань, які впали з 80 % у 1950 р. до 66 % у 1963 р. Загалом україномовна книжкова продукція в СРСР у 1963 р. становила 3321 назву, близько 4,3 % при 17 % українського населення<ref>Шевчук Олександр Анатолійович. Український національно-культурний рух (друга половина 50-х – початок 90-х рр. ХХ ст.) – Автореферат… канд. істор. наук. – Запоріжжя, 1998. – С.12.</ref>.  Аналогічна тенденція спостерігалась в галузі періодичних видань. У 1960-х роках на російську мову поступово перейшла значна кількість видань наукової періодики. Так, у 1967 р. російськомовні наукові журнали й періодичні збірники, видані в УРСР, кількісно вже переважали україномовні (відповідно перших виходило 197, других — 126)<ref>Там само. – С.12.</ref>.

У 1960-х роках відбувалось кількісне зниження україномовних книжкових видань, які впали з 80 % у 1950 р. до 66 % у 1963 р. Загалом україномовна книжкова продукція в СРСР у 1963 р. становила 3321 назву, близько 4,3 % при 17 % українського населення<ref>Шевчук Олександр Анатолійович. Український національно-культурний рух (друга половина 50-х – початок 90-х рр. ХХ ст.) – Автореферат… канд. істор. наук. – Запоріжжя, 1998. – С.12.</ref>.  Аналогічна тенденція спостерігалась в галузі періодичних видань. У 1960-х роках на російську мову поступово перейшла значна кількість видань наукової періодики. Так, у 1967 р. російськомовні наукові журнали й періодичні збірники, видані в УРСР, кількісно вже переважали україномовні (відповідно перших виходило 197, других — 126)<ref>Там само. – С.12.</ref>.

У цей же час з московського центру надходить вказівка про поширення нової пропагандивної тези, згідно з якою функції російської мови в СРСР уже не обмежується роллю засобу міжнаціонального спілкування — вона проголошується другою рідною мовою неросійських народів СРСР. Спершу ця теза поширюється в лінгвістичній літературі й публіцистиці, а в 1961 р. її канонізує Микита Хрущов, ввівши в текст своєї доповіді на ХХІІ-му з’їзді КПРС. “Не можна не відзначити, - сказав він, - зростаюче прагнення неросійських народів до оволодіння російською мовою, яка стала фактично другою рідною мовою для народів СРСР, засобом їх міжнаціонального <b id='20'><font color="green">20</font></b> спілкування, залучення кожної нації і народності до культурних досягнень всіх народів СРСР і до світової культури. Процес добровільного (підкреслення моє. — Л.М.) вивчення російської мови, що відбувається в житті, має позитивне значення для розвитку міжнаціонального співробітництва”.

У цей же час з московського центру надходить вказівка про поширення нової пропагандивної тези, згідно з якою функції російської мови в СРСР уже не обмежується роллю засобу міжнаціонального спілкування — вона проголошується другою рідною мовою неросійських народів СРСР. Спершу ця теза поширюється в лінгвістичній літературі й публіцистиці, а в 1961 р. її канонізує Микита Хрущов, ввівши в текст своєї доповіді на ХХІІ-му з’їзді КПРС. “Не можна не відзначити, - сказав він, - зростаюче прагнення неросійських народів до оволодіння російською мовою, яка стала фактично другою рідною мовою для народів СРСР, засобом їх міжнаціонального <b id='20'><font color="green">20</font></b> спілкування, залучення кожної нації і народності до культурних досягнень всіх народів СРСР і до світової культури. Процес '''добровільного''' (''підкреслення моє. — Л.М.'') вивчення російської мови, що відбувається в житті, має позитивне значення для розвитку міжнаціонального співробітництва”.

Оскільки доповідь першого секретаря КПРС виконувала роль матриці для засобів масової інформації і сфери гуманітарних наук, теза про російську мову як другу рідну мову, попри очевидну неможливість її наукового обґрунтування, стає обов’язковою в офіційному мовознавстві союзних республік.

Оскільки доповідь першого секретаря КПРС виконувала роль матриці для засобів масової інформації і сфери гуманітарних наук, теза про російську мову як другу рідну мову, попри очевидну неможливість її наукового обґрунтування, стає обов’язковою в офіційному мовознавстві союзних республік.

Проте в Україні мовознавчий істеблішмент запопадливо поспішав виконувати партійні настанови. Директор Інституту мовознавства АН УРСР І.К. Білодід уже в 1962 р. публікує працю “Російська мова — мова міжнаціонального спілкування народів СРСР”, сповнену фальшивих тез про “різноманітну допомогу російської мови в розвитку літературних мов соціалістичних націй”<ref>Білодід І.К. Російська мова – мова міжнаціонального спілкування народів СРСР. - К., 1962.-с.21 </ref>, про “ще значнішу є роль російської мови в даний час — у період розгорнутого будівництва комунізму, що характеризується наступним зближенням соціалістичних націй на їх шляху до досягнення повної єдності”<ref>Там само. – с. 15.</ref>, про російську мову як “спільну мову міжнаціонального спілкування народів СРСР, їх другу рідну мову”<ref>Там само.</ref> тощо.

Проте в Україні мовознавчий істеблішмент запопадливо поспішав виконувати партійні настанови. Директор Інституту мовознавства АН УРСР І.К. Білодід уже в 1962 р. публікує працю “Російська мова — мова міжнаціонального спілкування народів СРСР”, сповнену фальшивих тез про “різноманітну допомогу російської мови в розвитку літературних мов соціалістичних націй”<ref>Білодід І.К. Російська мова – мова міжнаціонального спілкування народів СРСР. - К., 1962.-с.21 </ref>, про “ще значнішу є роль російської мови в даний час — у період розгорнутого будівництва комунізму, що характеризується наступним зближенням соціалістичних націй на їх шляху до досягнення повної єдності”<ref>Там само. – с. 15.</ref>, про російську мову як “спільну мову міжнаціонального спілкування народів СРСР, їх другу рідну мову”<ref>Там само.</ref> тощо.