За постановою РНК УСРР з 23 липня 1925 року організована при НКО Державна Комісія для впорядкування українського правопису виробила проєкт українського правопису, що в його основу, згідно з тою ж постановою РНК, взято "Найголовніші правила українського правопису", прийняті Всеукраїнською Академією Наук 17.V 1919 p., 12.VII та 29.XI 1920 p., затверджені Народнім Комісаром Освіти 1921 року.

Проєкт правопису розглянула Всеукраїнська Правописна конференція з 26.V до 6.VI 1927 p. і, з її доручення, зредагувала його Президія Державної Комісії для впорядкування українського правопису.

За доповіддю Наркомосу РНК постановою з 4 вересня 1928 року визнала, що зазначений державний правопис мусить набути загальнообов'язкової чинности.

Отже, на підставі постанови РНК з 4 вересня 1928 р. (протокол засідання РНК ч. 43, п. 7) ухвалюю:

Вищезазначений "Український Правопис" затвердити.

Народній Комісар Освіти

МИКОЛА СКРИПНИК

Харків,

6 вересня 1928 p.

• “Український правопис.”. Харків: ДВУ, — 1928, — С. 3.

Передруки

• В.В. Німчук. Проблеми українського правопису ХХ —ХХІ ст. ст.. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2002, С. 95. (Подано за коректурою).
• Історія українського правопису: XVII —XX століття. Хрестоматія. К: Наукова думка, 2004, С. 454. (Подано за коректурою).
• Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Упорядники: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія — 2005 — С. 105-106. (Подано за примірником остаточного видання).

1. ↑ Подано за примірником остаточного видання.