Попович Омелян (1856-1930), видатний бук. гром.-політ. і пед. діяч та публіцист. Пов. інспектор нар. шкіл у Сереті й Кіцмані (1892—95), референт нар. шкіл при Крайовій Шкільній Раді Буковини (1895-1906), перший крайовий інспектор укр. нар. шкіл (1906— 12); посол до бук. сойму (1911-18), чл. бук. Крайового Виділу і Крайової Шкільної Ради (1912-18); довголітній гол. «Руської Бесіди» (з 1878), «Руської Школи» та ряду ін. т-в на Буковині; співред. і ред. газ. «Буковина» (1885-92), «Бібліотеки для молодежи, селян і міщан» (1885-94), календарів «Руської Бесіди» (1885-1918). У добу укр. державности гол. Укр. Крайового Комітету (Бук. Делегатури Укр. Нац. Ради ЗУНР) і през. укр. частини Буковини (листопад 1918); віцепрез. Укр. Нац. Ради ЗУНР і гол. її Шкільної Комісії. Після окупації Буковини румунами жив у Галичині; у 1920-их рр. інспектор «Рідної Школи» у Львові. П. автор низки шкільних підручників (читанок, грамам тик, зокрема «Граматика для шкіл народних», 3 тт., 1893-94; „Ruthenisches Sprachbuoh für Mittels chiilan", 3 тт., 1897-1902), книжечок для дітей, ст. на пед. і літ. теми, зб. віршів («Буковина» 1875, «Думка» 1886), перекладів тощо; спогади «Відродження Буковини» (1933); склав укр.-нім. словник («Русько-нім. словар», 1904, 2 вид. у серії Лянґеншайдта „Ruthenisch-deiutsoheis Wärtenibuah", 1911), бл. 25 000 слів, без фразеології.