ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович [псевд. — Вартовий, Вільхівський, Гримач, М. Немірич, Перекотиполе, Іван Сельський, Василь Чайченков, Л. Яворенко та ін.; крипт. — Б., Б. В., Б. Г., В., В. Ч., Г. та ін.; 27.ХІ (9.ХІ1) 1863, х. Вільховий Яр, поблизу с. Руські Тишки, тепер Харків, р-ну Харків, обл. — 23.IV (6.V) 1910, м. Оспедалетті, Італія; похов. у Києві] — укр. письменник, лексикограф, педагог, фольклорист, етнограф, бібліограф, публіцист, видавець, громад.-культур. діяч. Навч. у реальній школі в Харкові. У 1881 склав екзамен на нар. вчителя, учителював у селах Харківщини й Катеринославщини. З 1894 працював у Черніг. земстві. 1902 переїжджає до Києва, в 1905-06 редагує газ. «Громадська думка», 1906 — журн. «Нова громада». Протягом 1905-07 очолює Всеукр. вчит.спілку, у 1906-09 — голова т-ва «Просвіта». Осн. мовозн. праці: «Словарь української мови» (т. 1-4, 1907-09, удостоєний Петербурзькою АН другої премії М. П. Костомарова), «Огляд української лексикографії» (1905), «Три питання нашого правопису» (1908). Автор шкільних підручників «Українська граматка до науки читання й писання» (1907), «Рідне слово. Українська читанка» (1912; разом з дружиною М. Грінченко. Г. належать також праці: «Галицькі вірші» (1891), «Кілька слів про нашу літературну мову» (1891-92), «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській та сусідніх з нею губерніях» (т. 1-3, 1895-99, рос. мовою), «З уст народу» (1900, рос. мовою), перший бібліогр. покажчик «Література українського фольклору 1777-1900» (1907, рос. мовою) та ін. Брав активну участь у розбудові укр. літ. мови, виступаючи за чистоту її наддніпр. основи. Розробив найдосконаліший для свого часу правопис, яким надруковано «Словарь...» і який лежить в основі сучас. укр. правопису.

Літ.:

• Смілянський Л. Борис Грінченко. Крит.-біогр. нарис. X. - К., 1930
• Огієнко І. І. (Митрополит Іларіон). Історія укр. літ. мови. К., 1995

Й. О. Дзендзелівський.