ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (1550 — 29.10.1624) — видатний український православний, церковний і культурний діяч. Н. у с. Плетеничі (тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл.). У 1595-99 — архімандрит Пінського Ліщинського монастиря. Брав участь у Берестейському соборі 1596. З 1599 був архімандритом Києво-Печерського монастиря, добився для нього права Ставропігії — непідвладності місцевій церковній владі. В 1614 при підтримці козаків на чолі з Конашевичем-Сагайдачним повернув Києво-Печерському монастирю земельні володіння, відібрані польським королем Сигізмундом III Вазою. В 1615 заснував у Киево-Печерській Лаврі друкарню (на базі купленої у Стрятині друкарні Г. Балабана), що видавала як оригінальну так і перекладну літературу різного змісту староукраїнською, польською, латинською та ін. мовами. В 1616-24 видав 11 значних творів релігійного, історичного та полемічного характеру, до яких писав передмови (зокрема, «Часослов» (1617), «Антологіон» (1619), «Номоканон» (1620 і 1624); «Служебник» (1620) та низку шкільних підручників. П. заснував у м. Радомишлі паперову фабрику, допомагав братським школам, дбав про покращення чернечого життя. Згуртувавши навколо себе провідних церковно-культурних діячів, П. сприяв перетворенню Києва в культурний і політичний центр України. Діяльність П. по розбудові церковного і культурного життя українського суспільства у першій чверті 17 ст. високо цінилася сучасниками. За словами З. Копистенського він був батьком не тільки для Лаври, але й всього українського народу.