Ліквідація неписьменности, Лікнеп, система заходів в СОСР і УССР для навчання грамоти всього неписьменного населення (дорослих і дітей, які не ходили до шкіл), одне з гол. завдань політосвіти в 1920—30-их рр. Централею Л: н. була на Україні Всеукр. Надзвичайна Комісія Л. н. (ВУНКЛН), її орган — двотижневик «Геть неписьменність». На низах діяли «ліквідаційні пункти» з тривалістю навчання від 3—6 міс. до 2 рр.; в склад навчання входила також «політ. грамота». Мережа пунктів Л. н., розпочата 1921 (в кін. 1921 — 487), піднеслася в кін. 1923 р. до 5 096, 1925 — 13 028. Ч. учнів (в тис; на 1 січня даного року) видно з таблиці:

Рід школи	1922	1924	1926	1928	1930	1932	1934	1939
Для неписьменних		165,4		306,7	2 466,3	1 403,0	875,8	430,0
для малописьменних		10,2		43,7	221,7	2 086,3	872,9	614,8
Разом	14,0	175,6	502,0	350,4	2 688,0	3 489,3	1 748,7	1 044,8

У зв'язку з Л. н. число письменних піднеслося в УССР з 57,5% в 1926 р. до 85,3% в 1939 р. і до 98,5% у 1961 р. Див. також Письменність.