БОДУЕН ДЕ КУРТЕНЕ (Baudouin de Courtenay) Іван Олександрович [Ян; 1(13).III 1845, Радзимін, побл. Варшави — 3.ХІ 1929, Варшава] — рос. і польс. мовознавець, чл. Польс. АН з 1887, чл.-кор. Петерб. АН з 1897, д. чл. НТШ у Львові з 1914. Закін. 1866 Головну школу у Варшаві. Професор Казан. (1875—83), Дерптського (Тартуського, 1883—93), Краків. (1893-1900), Петерб. (1900-18), Варшав. (з 1918) ун-тів. Основоположник казанської лінгв. школи. У багатьох працях (польс. і рос. мовами) торкався питань укр. мови. Б. де К., зокрема, стверджував, що укр. мова є окр. східнослов'ян. мовою («Кілька слів про об'єктивну та суб'єктивну самобутність України з погляду мовного, племінного, національного й державного», 1925), приділяв увагу явищам палаталізації і диспалаталізації укр. приголосних («Два питання із вчення про „пом'якшення" або палаталізацію в слов'янських мовах», 1893), осудливо висловлювався щодо москвофіл. язичія («Кілька слів про порівняльну граматику індоєвропейських мов», 1881). Вчений послідовно відстоював право укр. народу на вільний розвиток своєї мови й культури («Про з'їзд славістів і про платонічний панславізм», 1903), на шкільництво укр. мовою («Українське питання з позанаціональної точки зору», 1913), підтримував прагнення галичан створити у Львові нац. ун-т («Українські університети в Польській державі», 1922). Засуджував спроби польс. уряду, підтримані частиною польс. учених, замінити назву «Україна» на «Мала Русь» («Про національне питання», 1926). За редакцією Б. де К., з його передм. й доп. вийшло 1903—09 3-є вид. «Тлумачного словника...» В. Даля. Підтримував наук. контакти з І. Франком та В. Гнатюком.

Літ.:

• Тимошенко П. Д. Ян Бодуен-де-Куртене і укр. мова. УМШ, 1960, № 4.
• Лесів М. Ян Неціслав Бодуен де Куртене. «Наша культура» (Варшава), 1979, № 11.
• Ковалик І. І. Іван Бодуен де Куртене. Казанська (Петербурзька) школа. В кн.: Ковалик І. І., Самійленко С. П, Заг. мовознавство_К., 1985.

М. Т. Демський