Відмінності між версіями «Емський указ»

Версія за 21:33, 19 листопада 2009

Емський указ — таємний указ спрямований проти укр. нац.-культ. руху й про заборону друку і поширення книжок українською мовою. Поява Емського указу стала наслідком діяльності «Особого Совещания для пресечения украинофильской пропаганды» за участю міністрів внутрішніх справ та освіти, обер-прокурора Синоду й голови III відділення. Нараду було скликано восени 1875 у відповідь на записку голови Київської археографічної комісії та помічника попечителя Київського навчального округу М. Юзефовича. Проєкт висновку «совещания» (автор М. Юзефович) було затверджено 24 квітня 1876 року. Він складався з 11 пунктів.

Перші три пункти практично повторювали Валуєвський циркуляр, і, крім того. чітко означили протидію впровадженню фонетичного правопису (кулішівки). Було зазначено, що використовувати можна лише «общерусскую орфографию».

Четвертий пункт поширював заборону на українські «сценические представления, тексты к нотам и публичные чтения (как имеющие в настоящее время характер украинофильских манифестаций)».

П'ятий пункт проєкту пропонував фінансувати москвофільску львівську газету «Слово».

Пункти 6, 7 та 8 стосувалися Міністерства народної освіти (Министерства народного просвешения). Рекомендовано не дозволяти викладати українську мову в школах, «очистить библиотеки всех низших и средних учебных заведений» від українських книжок. Також пропоновано призначати на службу до Київського, Харківського та Одеського навчальних округів, викладачів, що закінчили курс у великоросіиських губерніях, а випускників навчальних закладів цих округів — до інших місць.

Пункти 9, 10, 11 пропонували закрити газету «Кіевский Телеграф»,, закрити «на неопределенный срок» Південно-Західній Відділ Імператорського Російського Географічного Товариства та вислати з України М. Драгоманова, та П. Чубинського.

У травні 1876 р., коли Алєксандр II перебував у німецькому місті Емсі, куди він їздив лікуватися і побачитися з Вільгельмом I, голова III відділення генерал-ад'ютант А. Л. Потапов представив «на благовоззрение Государя императора» журнал «Особого Совещания». 18 травня 1876 р. Алєксандр II підписав власноручно виправлений текст висновків комісії, що й отримав назву Емського указу. Повний текст указу ніколи не був офіційно оприлюднений. Таємні службові інструкції містили лише ті пункти, що стосувалися відповідного відомства. Е. у. з невеликими поправками 1881 діяв до революції 1905-07, але формально його так і не було скасовано.

Вперше частину цього указу (1-3 пункти) виголосив 1878 р. на літературному конгресі у Парижі і опублікував його М. Драгоманов (La littérature ukrainienne, proscrite par le gouvernement russe. Rapport présenté au Congrès littéraire de Paris. Женева 1878). Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» оприлюднив Федір Савченко у книжці «Заборона українства 1876 р.».

• Драгоманов М. Література Українська поскрибована урядом россійским. Львів, 1878. С. 4; Русская мысль. 1905. Кн. 3. С. 135
• Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. Харків, Київ, 1930.
• Миллер А.И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.). Санкт-Петербург, Алетейя, 2000.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: ЕМСЬКИЙ АКТ 1876.
Вікіпедія: Емський указ.