<p>

<p>

Зростання попиту на писемну продукцію, особливо в ділових паперах, вимагало пришвидшення темпу писання, що призвело до виникнення в кін. 14&nbsp;ст. [[Скоропис|скоропису]]. Із скоропису розвинувся курсив&nbsp;&mdash; сучас. ручне письмо з пов'язаними буквами. В 14 ст. з'явилася і орнаментальна в'язь у заголовках. Півуставне письмо лягло в основу кириличних друкар, шрифтів. У Росії 1708 був ств. близький до нинішнього [[Гражданський шрифт|гражданський шрифт]], яким мали писатися і друкуватися світські тексти. Накреслення букв стало спрощеним і наближеним до стилю лат. шрифту. Елементи такого шрифту в східнослов'ян. друках з'явилися раніше (в Україні 1591 у «Граматиці доброглаголиваго еллино-словенского язика»). К. у давнину користувалися усі православні слов'яни, а також румуни й молдовани. З уведенням додаткових букв і діакрит. знаків до літер К. на позначення специф. звуків на слов'яно-кириличній графіч. основі грунтуються і нинішні системи письма українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, югосл. русинів, а також (через російський) алфавіти багатьох народів кол. СРСР і монгольська абетка. Румуни в 19&nbsp;ст., а в 1932-39 та з 1989 і молдовани перейшли на [[Латиниця|латиницю]]. Спроби (в т. ч. силоміць) запровадити замість К. латиницю на західноукр. землях (у Галичині в 19&nbsp;ст., в Закарпатті&nbsp;&mdash; на поч. 20&nbsp;ст.) були відкинуті (див. «Азбучна війна»).</p>  

Зростання попиту на писемну продукцію, особливо в ділових паперах, вимагало пришвидшення темпу писання, що призвело до виникнення в кін. 14&nbsp;ст. [[Скоропис|скоропису]]. Із скоропису розвинувся курсив&nbsp;&mdash; сучас. ручне письмо з пов'язаними буквами. В 14 ст. з'явилася і орнаментальна в'язь у заголовках. Півуставне письмо лягло в основу кириличних друкар, шрифтів. У Росії 1708 був ств. близький до нинішнього [[Гражданський шрифт|гражданський шрифт]], яким мали писатися і друкуватися світські тексти. Накреслення букв стало спрощеним і наближеним до стилю лат. шрифту. Елементи такого шрифту в східнослов'ян. друках з'явилися раніше (в Україні 1591 у «Граматиці доброглаголиваго еллино-словенского язика»). К. у давнину користувалися усі православні слов'яни, а також румуни й молдовани. З уведенням додаткових букв і діакрит. знаків до літер К. на позначення специф. звуків на слов'яно-кириличній графіч. основі грунтуються і нинішні системи письма українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, югосл. русинів, а також (через російський) алфавіти багатьох народів кол. СРСР і монгольська абетка. Румуни в 19&nbsp;ст., а в 1932-39 та з 1989 і молдовани перейшли на [[Латиниця|латиницю]]. Спроби (в т. ч. силоміць) запровадити замість К. латиницю на західноукр. землях (у Галичині в 19&nbsp;ст., в Закарпатті&nbsp;&mdash; на поч. 20&nbsp;ст.) були відкинуті (див. «Азбучна війна»).</p>