Відмінності між версіями «Колегія Павла Ґалаґана»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 33: Рядок 33:
 
     колегію перетворено в «[[Tрудовi школи|трудову школу]]».
 
     колегію перетворено в «[[Tрудовi школи|трудову школу]]».
 
     </p>
 
     </p>
 +
 +
[[Категорія:Освіта]]
 +
[[Категорія:Середня  освіта]]

Версія за 22:24, 1 травня 2010

Довідник з історії України

КОЛЕГІЯ ПАВЛА ҐАЛАҐАНА — приватний навчальний заклад у Києві, заснований 1871 Г. Ґалаґаном у пам'ять про свого померлого сина Павла. Загальна вартість земель в Полтавській і Чернігівській губ., подарованих Г. на утримання колегії, складала 275 тис. карбованців, що на той час становило величезну суму. Ансамбль колегії складався з п'яти споруд, реконструйованих в 1780 архітектором О. Шілле. Навчальний заклад був розрахований на навчання і проживання в інтернаті 70 вихованців. Учні приймалися з усіх українських земель, у т.ч. з тих, що перебували у складі Австро-Угорської імперії — Галичини, Буковини і Закарпаття. Науково-методичне піклування над колегією здійснював Київський ун-тет. У колегії у різний час викладали І. Нечипоренко (1879-90  директор колегії), І. Анненський (1890-93  директор закладу), П. Житецький, М. Мурашко, М. Пимоненко, В. Науменко, З. Архімович та ін. Колегія виховала плеяду визначних вчених, юристів, медиків, літераторів. Серед них: В. Липський, А. Кримський, Н. Котляревський, В. Грабар, М. Максименко, А. Лівицький, П. Филипович, М. Драй-Хмара, М. Зеров, О. Богомолець, Д. Петрушевський, Й. Петрушевський та ін. В 1885 і 1886 в бібліотеці К.П.Г. тривалий час працював І. Франко. В 1920 колегію перетворено в «трудову школу».