Харківська Колегія, навчальний заклад, заснований на базі духовної семінарії в Білгороді (з 1721), яку 1726 перенесено до Харкова п. н. Слов'яно-греко-латинської школи, а 1734 перетворено на X. К. для дітей усіх соц. станів за зразком Киево-Могилянської Колегії. Основоположники X. К. — білгородський еп. Є. Тихорський та кн. М. Ґоліцин. У X. К. викладали піїтику, реторику, філософію, богословіє, грецьку, латинську і рос. мови. 1765 відкрито додаткові кляси з викладами франц. й нім. мов, музики, математики, геометрії, рисування, інженерної справи, артилерії, геодезії, малювання і будівництва, 1795 введено в програму фізику і природознавство, а на поч. 19 в. ще сіль. госп-во і медицину. Серед викладачів X. К. були: А. Острогорський, М. Шванський, С. Флоринський, С. Базилевич, Я. Назаревський, Л. Кордет, Г. Сковорода, Ф. Татарський, О. Кастелі (франц. мова, історія й географія), А. Фонвікант (архітектура, фортифікація, геометрія), І. Саблучок, А. Ведель та ін. Вихованцями X. К. були київ. митр. — Арсеній Могилянськцй та ін.; губернатори: М. Ковалевський, З. Корніев, А. Руновський, Д. Скибинський; діячі науки і культури: Є. Базилевич, Є. Мухін, Т. Смілівський, М. Каченовський, М. Гнедич, П. Ярославський, мистці С. Маяцький, В. Неминущий та ін. Ч. учнів у X. К. коливалося від 400 до 600. З заснуванням Харківського Ун-ту, першими слухачами якого були учні X. К., X. К. втратила своє значення і 1817 була перетворена на Харківську Духовну Семінарію.