ФОРТУНАТОВ Пилип Федорович [2(14).І 1848, Вологда — 20.ІХ(З.Х) 1914, с. Косалма, тепер Прионезького р-ну, Респ. Карелія, РФ] — рос. мовознавець, чл.-кор. з 1898, д. чл. Петерб. АН з 1902, чл. Серб. академії з 1907. Закін. 1868 Моск. ун-т, працював тут протягом 1884-1902, був у ньому професором. Один з основоположників слов'янської порівн.-істор. акцентології, основоположник моск. лінгв. школи. Наук. інтереси Ф. зосереджувалися гол. чин. на індоєвроп., балто-слов'ян. та заг. мовознавстві. Найважливіші праці: «Порівняльна морфологія індоєвропейських мов» (Відмінювання, 1897; Дієвідмінювання, 1901), «Лекції з фонетики старослов'янської (церковнослов'янської) мови» (опубл. 1919), «Короткий нарис порівняльної фонетики індоєвропейських мов» (опубл. 1922) та ін. Праці Ф. про наголос («До порівняльного вивчення наголосу в мовах», 1880, та ін.) мають велике значення і для україністики. Обстоював вільний розвиток укр. мови. Один із співавторів «Доповідної записки про скасування обмежень укр. друкованого слова» (1905; див. «Ярижка»), член створеної Петербурзькою АН 1906 Малоруської комісії, яка займалася питанням укр. правопису у зв'язку з підготовкою до друку «Словаря української мови» Б. Грінченка.

Тв.

• Избр. труды, т. 1-2. М., 1956-57

Літ.

• Щерба Л. В. Ф. Ф. Фортунатов в истории науки о языке. «Вопросы языкознания», 1963, # 5;
• Булатов М. Г. Фортунатов Филипп Федорович. В кн.; Булатов М. Г. Восточно-славян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 1. Минск, 1976.