ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО (Успенське ставропігійське братство у Львові, Львівська ставропігія) — національно-релігійна громадська організація православних, а згодом — греко-католицьких українських міщан Львова. Зародком братства було існуюче здавна об'єднання православних міщан — опікунів місцевої церкви Успення і Онуфріївського монастиря у львівському передмісті Підзамче. Не пізніше 1585 група українських міщан (Ю. та І. Рогатинці, І. Красовський, Д. Красовський, Л. Маленький та ін.) розробила статут Л.б. і подала його в січні 1586 на затвердження Антіохійському Патріарху Йоакиму IV Доу. Статут Л.б. встановлював за братством право зверхності над іншими братствами та контроль за духівництвом, у т.ч. єпископами. Незабаром Л.б. домоглося права ставропігії — непідлеглості місцевим православним єпископам. Згодом статут Л.б, став зразком для ряду православних братств Західної й Правобережної України. Активну участь у громадському житті Л.б. брали С. Зизаній, Л. Зизаній, К. Ставровецький, П. Беринда, Й. Борецький та інші українські діячі культури і освіти. Боротьбу Л.б. проти національно-релігійних утисків підтримували деякі православні магнати К. Острозький та ін.). Прагнення Л.б. до збільшення участі мирян у громадському і культурному житті була одним з проявів реформації на Україні. Л.б. протягом тривалого часу брало діяльну участь в боротьбі проти насильного запровадженя Берестейської церковної унії 1596, виступало на захист політичних прав українських міщан. Підтримувало тісні зв'язки з релігійними і культурними осередками в православних країнах. Братство намагалося створити у Львові міське самоврядування, незалежне від магістрату і польської влади. Йому належала Львівська братська друкарня, коштом Л.б. утримувалася Львівська братська школа. Л.б. спорудило визначну пам'ятку архітектури у Львові — Успенську церкву. Значну увагу воно приділяло розвиткові українського образотворчого мистецтва. Братство організувало у Львові шпиталь — притулок для непрацездатних, подавало матеріальну допомогу своїм незаможним членам. З серед. 17 ст. керівництво Л.б. перейшло до багатих купців. Насильства з боку польсько-шляхетської влади, а також розорення Л.б. 1704 шведськими військами привели до занепаду і зменшення ролі братства в суспільно-політичному, громадському і культурному житті України. В 1708 Л.б. прийняло унію. Незважаючи на це, переважна більшість членів братства продовжувала виступати за збереження і зміцнення традиційних обрядів і звичаїв, підтримувала культурні та релігійні зв'язки, з Наддніпрянською Україною. В 1788 австрійський уряд ліквідував Л.б.

Я. Ісаєвич (Львів).