Відмінності між версіями «Ягич Ватрослав»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
<b>ЯГИЧ</b> (Jagic) Ватрослав (Ігнатій, Гнат Вікентійович; 6.VII 1838, м. Вараждин, тепер Хорватія — 5.VIII 1923, Відень; похов. у Вараждині) — філолог-славіст, академік Загреб. АН з 1866, Петерб. АН з 1880 та ряду ін. зарубіж. академій, чл. [[Наукове Товариство ім. Шевченка|НТШ]] у Львові з 1903. Закін. 1860 Віден. ун-т. Працював 1860-70 вчителем гімназії у Загребі, професором [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Новоросійського] (Одеса, 1871-74), Берл. (1874-80), Петерб. (1880-86), Віден. (1886-1908) ун-тів. Засновник і багаторічний редактор (1875-1920) загально-славіст. журн. «Archiv für slavische Philologie» («Архів слов'янської філології»). Автор численних праць з різних проблем славістики. | <b>ЯГИЧ</b> (Jagic) Ватрослав (Ігнатій, Гнат Вікентійович; 6.VII 1838, м. Вараждин, тепер Хорватія — 5.VIII 1923, Відень; похов. у Вараждині) — філолог-славіст, академік Загреб. АН з 1866, Петерб. АН з 1880 та ряду ін. зарубіж. академій, чл. [[Наукове Товариство ім. Шевченка|НТШ]] у Львові з 1903. Закін. 1860 Віден. ун-т. Працював 1860-70 вчителем гімназії у Загребі, професором [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Новоросійського] (Одеса, 1871-74), Берл. (1874-80), Петерб. (1880-86), Віден. (1886-1908) ун-тів. Засновник і багаторічний редактор (1875-1920) загально-славіст. журн. «Archiv für slavische Philologie» («Архів слов'янської філології»). Автор численних праць з різних проблем славістики. | ||
| − | Вчений постійно цікавився і питаннями української мови, яку вважав самобутньою. Він рішуче й аргументовано виступав проти «[[Теорія Погодіна-Соболевського|Погодіна — Соболевського теорії]]», за якою на істор. Київщині до монг.-татар, навали начебто проживали росіяни, а після відходу [[Батий|Батия]] 1242 на Волгу Київщину заселили вихідці з Поділля, Галичини та Волині. Дбав, щоб укр. мова належно була представлена в редагованому ним журналі та в «Енциклопедії слов'янської філології». Написав ряд рецензій на україніст. праці, досліджував [[Галицьке Євангеліє 1144]]. Його учнями були [[Іван Зілинський|І. Зілинський]], [[Іван Франко|І. Франко]], [[Кирило Студинський|К. Студинський]], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Осип_Маковей О. Маковей | + | Вчений постійно цікавився і питаннями української мови, яку вважав самобутньою. Він рішуче й аргументовано виступав проти «[[Теорія Погодіна-Соболевського|Погодіна — Соболевського теорії]]», за якою на істор. Київщині до монг.-татар, навали начебто проживали росіяни, а після відходу [[Батий|Батия]] 1242 на Волгу Київщину заселили вихідці з Поділля, Галичини та Волині. Дбав, щоб укр. мова належно була представлена в редагованому ним журналі та в «Енциклопедії слов'янської філології». Написав ряд рецензій на україніст. праці, досліджував [[Галицьке Євангеліє 1144]]. Його учнями були [[Іван Зілинський|І. Зілинський]], [[Іван Франко|І. Франко]], [[Кирило Студинський|К. Студинський]], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Осип_Маковей О. Маковей], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Василь_Щурат В. Щурат], [[Іван Панькевич|І. Панькевич]], [[Кость Кисілевський|К. Кисілевський]] та ін. |
;Літ.: | ;Літ.: | ||
Версія за 11:10, 10 березня 2010
Українська мова. Енциклопедія
ЯГИЧ (Jagic) Ватрослав (Ігнатій, Гнат Вікентійович; 6.VII 1838, м. Вараждин, тепер Хорватія — 5.VIII 1923, Відень; похов. у Вараждині) — філолог-славіст, академік Загреб. АН з 1866, Петерб. АН з 1880 та ряду ін. зарубіж. академій, чл. НТШ у Львові з 1903. Закін. 1860 Віден. ун-т. Працював 1860-70 вчителем гімназії у Загребі, професором Новоросійського (Одеса, 1871-74), Берл. (1874-80), Петерб. (1880-86), Віден. (1886-1908) ун-тів. Засновник і багаторічний редактор (1875-1920) загально-славіст. журн. «Archiv für slavische Philologie» («Архів слов'янської філології»). Автор численних праць з різних проблем славістики.
Вчений постійно цікавився і питаннями української мови, яку вважав самобутньою. Він рішуче й аргументовано виступав проти «Погодіна — Соболевського теорії», за якою на істор. Київщині до монг.-татар, навали начебто проживали росіяни, а після відходу Батия 1242 на Волгу Київщину заселили вихідці з Поділля, Галичини та Волині. Дбав, щоб укр. мова належно була представлена в редагованому ним журналі та в «Енциклопедії слов'янської філології». Написав ряд рецензій на україніст. праці, досліджував Галицьке Євангеліє 1144. Його учнями були І. Зілинський, І. Франко, К. Студинський, О. Маковей, В. Щурат, І. Панькевич, К. Кисілевський та ін.
- Літ.
- Дем'янчук В. Гнат (Ватрослав) Ягіч (1838-1923). «Зап. Істор.-філол. відділу ВУАН», 1923, кн. 4
- Посилання на інші джерела на ту саму тему:
- [ e-Енциклопедія історії України: .]
- Вікіпедія: Ягич Ватрослав.
