<b>ГОЛОВАЦЬКИЙ Яків Федорович</b> (псевд.&nbsp;&mdash; Головацький Ярослав, Русин Гаврило, Балагур Яцко, Галичанин та ін.: 29. X 1814, с.&nbsp;Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львів, обл.&nbsp;&mdash;- 13.V 1888, Вільнюс)&nbsp;&mdash; укр. мовознавець, етнограф, фольклорист, поет, педагог і громад, діяч, чл. Рос. геогр. т-ва, почес. чл. Т-ва історії і старовини російської з 1866. У 1834-35 навч. в духовній академії в Кошице та ун-ті в Пешті; закін. 1841 [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Львів, ун-т]. У 1842-48 був священиком. Протягом 1848-67 працював професором, а 1863-64&nbsp;&mdash; ректор Львів. ун-ту. В 1868-88&nbsp;&mdash; голова Віденської археогр. комісії, одночасно (з 1871)&nbsp;&mdash; голова Тимчас. комісії по організації Вілен. публ. бібліотеки й музею. Належав до «[[Руська трійця|Руської трійці]]», організував випуск альм. «[[Русалка Дністровая|Русалка Дністровая]]» (1837). Досліджував фольклор і етнографію українців зони Карпат («Нарис старослов'янського байкарства або міфології», 1860; «Народні пісні Галицької та Угорської Русі», кн.&nbsp;1-4, 1878; «Про костюми або народне вбрання русинів чи руських у Галичині й північно-східній Угорщині», 1867). Підготував праці про писемні пам'ятки («Хрестоматія церковнословенська і давньоруська», 1854; «Пам'ятки дипломатичної і судово-ділової мови руської в давньому Галицько-волинському князівстві й суміжних руських областях в XIV та XV століттях». 1867). Велике значення у справі відродження укр. шкільництва і культури мала «Грамматика руского языка» Г. (1849), яка спиралася на мовну практику Галичини, була осн. посібником у школах до 1862. На підставі нових діал. даних Г. здійснив одну з перших у вітчизн. мовознавстві спроб опису діал. диференціації укр. мови&nbsp;&mdash; «Розправа о язиці южноруськім і єго нарічіях» (1848); виділив волин.-поділ, (або українське), галицьке (або наддністрянське) і карпаторуське наріччя. Обстоював самобутність укр. мови, підкреслював її глибокі істор. корені. У питаннях реформування правопису, витворення норм укр. літ. мови виявляв непослідовність. Створив «Географический словарь западнославянских й югославянских земель и прилежащих стран» (1877, вид. 1884), опубл. «Читанку» [[Маркіян Шашкевич|M.&nbsp;Шашкевича]] (1850) тощо. Уклав досконалий для свого часу регіональний словник говорів Галичини, Буковини і Закарпаття&nbsp;&mdash; «Материалы для словаря малорусского нар&#x0463;чія, собраныя в Галиціи и въ С&#x0463;веро-восточной Венгрии...» (1857-59, літери А - З) та «Словник української мови» (обидва&nbsp;&mdash; в кн.: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, т.&nbsp;10. Пряшів, 1982).