Пипін Олександер (1833—1904), визначний рос. історик літератури і фолкльорист культ.-іст. школи, д. чл. Петербурзької АН і НТШ. У багатьох працях П. є матеріали до іст. укр. літератури й етнографії: «Очерк литературной истории старинных повестей и сказок русских» (1857); спільно з В. Спасовичем «История славянских литератур», I, II (1874—81), у якій П. належить нарис про укр. літературу; «История русской этнографии» I—IV (1890—92), третій том якої присвячений Україні; «История русской литературы», I—IV (1898—99). Крім того, ст. про рос. твори Т.  Шевченка, відгуки на праці з іст. укр. літератури тощо. Заперечення Д. самобутности укр. літератури в рецензії на історію укр. літератури О. Огоновського («Вестник Европы», 1880) викликало жваву полеміку (О. Огоновський, І. Нечуй-Левицький, К. Михальчук, М. Драгоманов, І. Франко та ін.). Про П. див. І. Франко «О. М. Пипін» у кн. І. Франко, «Твори» (т. 18, 1955).