Звідси його обіцянка, що Інститут мовознавства «на заводах перед робітничою масою [..] періодично даватиме звідомлення про свою роботу» (ст 16). Ткаченкову програму, одначе, тепер визнано помилковою (отже, буржуазно-націоналістичною за фразеологією того часу), бо його критиці, як говориться, бракувало гостроти, а в нього самого не вистачало відваги вигнати з Академії старих мовознавців та знищити їхні праці. У згаданій деклярації Ткаченко говорив про потребу «відібрати з старого складу мовознавчих установ тих, <b id='vp197'><font color="red">197</font></b> що мають кращу кваліфікацію та щиро беруться будувати радянську науку» (ст. 17). Відповідно до такої постави надруковані томи (1-3) Академічного словника рецензували О. Курило (т 2), В. Якимів, М. Калинович та О.Синявський, а дослідження з діялектології&nbsp;— Курило. Також, відкидаючи погляди Смеречинського, Ткаченко вважав його книжку з синтакси корисною збіркою матеріялів. Такий підхід і такі співробітники викликали безоглядний гнів Кагановича. Він бажав&nbsp;— як того бажала партія&nbsp;— всю роботу мовознавців при Академії спаплюжити й викинути геть, усіх співробітників звільнити й ліквідувати (що тоді зрештою й трапилося).

Звідси його обіцянка, що Інститут мовознавства «на заводах перед робітничою масою [..] періодично даватиме звідомлення про свою роботу» (ст 16). Ткаченкову програму, одначе, тепер визнано помилковою (отже, буржуазно-націоналістичною за фразеологією того часу), бо його критиці, як говориться, бракувало гостроти, а в нього самого не вистачало відваги вигнати з Академії старих мовознавців та знищити їхні праці. У згаданій деклярації Ткаченко говорив про потребу «відібрати з старого складу мовознавчих установ тих, <b id='vp197'><font color="red">197</font></b> що мають кращу кваліфікацію та щиро беруться будувати радянську науку» (ст. 17). Відповідно до такої постави надруковані томи (1-3) Академічного словника рецензували О. Курило (т 2), В. Якимів, М. Калинович та О.Синявський, а дослідження з діялектології&nbsp;— Курило. Також, відкидаючи погляди Смеречинського, Ткаченко вважав його книжку з синтакси корисною збіркою матеріялів. Такий підхід і такі співробітники викликали безоглядний гнів Кагановича. Він бажав&nbsp;— як того бажала партія&nbsp;— всю роботу мовознавців при Академії спаплюжити й викинути геть, усіх співробітників звільнити й ліквідувати (що тоді зрештою й трапилося).