ГЛАДКИЙ Микола Дмитрович (1885, м. Борзна, тепер Чернігівської обл. — 1942, м. Красноярськ, тепер Російська Федерація). Навчався в Київському (1904—1907 pp.) та Харківському (1908—1912 pp.) університетах. Учителював (1913—1914 pp.). Учасник Першої світової війни (з 1914 р.), перебував в австро-угорському полоні (1915—1917 pp.). Згодом жив у Петрограді, Житомирі, Києві. Обіймав посади в уряді УНР, був інспектором у Генеральному штабі УНР. З 1920 р. співпрацював з пресою, вчителював. Штатний співробітник і редактор природничого відділу Інституту української наукової мови ВУАН (1926—1930 pp.). Працював у Комісії для впорядкування українського правопису (1925—1928 pp.). Численні праці в галузі стилістики, правопису й історії української мови, автор підручників, співавтор і редактор різних словників. 1930 р. безпідставно заарештований, наступного року звільнений з обмеженням місць проживання. Після цього кілька років обіймав посаду асистента у словниковому відділі Інституті мовознавства ВУАН. Потім засланий. Реабілітований 1989 р.

Праці:

• «Практический курс украинского языка». – Житомир, 1918. – 152 с. (2-е вид. – К., 1924)
• «Українська мова. Історичний нарис української мови» // Комунар. – 1925. – №11. – С. 81—85
• «Розвиток українського літературного язика» // Там само. – 1925. – №14. – С. 81—85
• «Словничок «Пролетарської правди». Українсько-російський». – К., 1925. – 116 с;
• «Практичний російсько-український словник ділової мови (конторської та рахівничої)». – К.—X., 1926. – 135 с (співредактор К. Т. Туркало)
• «Проблема культури українського слова» // Життя й революція. – 1927. – №2. – С. 200—208
• «Стабілізація української мови» // Там само. – 1927. – №4. – С. 70—78
• «Наша газетна мова». – X., 1928. – 175 с
• «Новий український правопис». – К., 1929. – 63 с (5-е вид. 1930)
• «Інститут української наукової мови ВУАН» // Вісник Інституту української наукової мови. – Вип. 2. – 1930. – С. 6—10
• «Мова сучасного українського письменства». – X.—К., 1930. – 160 с