ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС — визначна пам'ятка укр. історіографії і л-ри 13 ст. Складова частина Волинського літописного зведення кін. 13 — поч. 14 ст., найстарішим списком якого є Іпатіївський літопис. Продовжує попередні літописи — «Повість временних літ» та Київський літопис. Складається з двох частин: Галицької, яка розповідає про події 1201-61 насамперед у Галиц. землі, зосереджуючи осн. увагу навколо постаті князя Данила Романовича (Данила Галицького), та Волинської з описом подій 1262-92, що відбувалися у Волин. землях за князювання Василька Романовича, його сина Володимира та Мстислава Даниловича. Обидві частини складалися протягом 2-ї пол. 13 — поч. 14 ст. поступово, з ряду оповідань і повістей, які зводилися докупи не менше, ніж п'ятьма авторами, в різних місцях. Як вважають дослідники, авторами 1-ї частини, що укладалася, імовірно, в м. Холмі, були печатник Кирило, холм. єпископ Іван, боярин Діонісій Павлович. Автори 2-ї частини, яка укладалася у містах Перемишлі, Любомлі і, можливо, в Пінську, не відомі. За мовою і стилем викладу Галицька і Волинська частини літопису дещо відрізняються. Для Галицької характерна книжна мова, насиченість тексту церковно-слов'ян. елементами, образність, широке використання епітетів і порівнянь. Поряд з ускладненими ритор, зворотами наводяться нар. прислів'я, легенди та пісні. Стиль урочистий. Волинській частині притаманні простота і ясність викладу, нар. мова з особливостями пд.-зх. говірок Волині та Наддністрянщини; стиль діловий, сухий. Г.-В. л. — гол. джерело для вивчен ня історії України 13 ст. Сучас. укр. мовою па м'ятку переклав Л. Махновець.

Літ.:

• Генсьорський А. І. Галиц.-Волин. літопис (Лекс., фразеол. та стиліст. особливості). К., 1961
• Галиц.-Волин. літопис. В кн.: Літопис руський. К., 1989

Д. Г. Гринчишин.