Гімназії, заг.-осв. сер. школи, в яких викладалися клясичні мови і які давали право вступати до ун-тів, поставши в 16-18 вв., набули особливого поширення в Центр, і Сх. Европі в 19 в. На Україні попередниками Г. були братські школи, єзуїтські, піярські та василіянські Г. й колеігї, а також гол. нар. школи (18 в.). Г. на Україні в межах Рос. Імперії з'явилися на поч. 19 в. в найбільших містах: Одесі (1804), Харкові, Полтаві, Чернігові, Катеринославі, Крем'янці (1812), Новгороді Сіверському (1808), Києві (1812), Херсоні, Вінниці (1814); згодом вони були відкриті в багатьох пов. містах. Нагляд над ними належав спершу ун-там (Харківському й Віленському), а з 1835 — кураторам шкільних округ. Г. були спочатку 4-клясні, з 1817 — 7-клясні, за статутом 1864 — 8-клясні, реорганізовані на клясичні (з 2 мовами), півклясичні (з латинською) і реальні (без клясичних мов); створені були також прогімназії (4-клясні й 6-клясні). В 1862-82 існували військ. Г., перетворені згодом на кадетські корпуси. Законом 1871 р. реальні Г. були перетворені на реальні школи (училища), які готували до техн. високих шкіл. Реакційний статут 1871 р. посилив викладання клясичних мов і сильно обмежив доступ до Г. для недворян. На поч. 20 в. програми Г. стали дедалі більше відходити від програм 1871 р. Вступ до Г. значно полегшав. Протягом 19 в., а особливо на поч. 20. в. ч. Г. дуже зросло: відкривалися Г. Мін-ва Освіти (напр., 1900 р. в Києві було 4 держ. Г., 1901 в Харкові — 4) і численні приватні. В пол. 19 в. з'явилися дівочі Г. — спершу в Києві (1850), Полтаві й Харкові (1860). Статутом 1870 р. створено держ. Г. для дівчат із 7 основними клясами (без старих мов) і 8 — педагогічною (що готувала нар. учительок і виховательок) і клясичні прогімназії (4 і 5-клясні), перед революцією перетворені на Г. або вищі початкові школи. Були також 7-клясні Г. «відомства імператриці Марії». В 20 в. особливо зросло ч. приватних дівочих Г. (1912 р. у Київській шкільній окрузі було 56 хлоп'ячих Г. із 17 666 учнями і 95 дівочих Г. та прогімназій із 27 082 ученицями). Перед революцією з Г. стали конкурувати реальні й комерційні школи. Г. на Україні за царату були цілком російські. При офіц. рос. обличчі зберігали укр. дух лише як виняток Г. В. Науменка в Києві й Ковальчука в Одесі; в кін. 19 в. в деяких Г. існували таємні укр. гуртки (в Києві, Полтаві, Прилуці, Лубнях та ін.). Запідозрених в українофільстві вчителів звільняли або переводили до рос. губерній, особливо після таємного указу 1876, а також у період реакції після 1905.

Після революції 1917 розгорнулася боротьба за дерусифікацію шкіл, зокрема Г. Тимчасовий Уряд дав дозвіл на відкриття лише 2 укр. Г., а намагання Ген. Секретаріяту Освіти українізувати Г. були безуспішні через опір реакційне настроєних педагогів; але громадянство стало власними силами відкривати укр. Г.: в Києві — ім. Шевченка, Кирило-Методіївську і 3 ін., в Полтаві (ім. Котляревського), Харкові (ім. Грінченка), Одесі (ім. Драгоманова), Чернігові, Катеринославі, Кам'янці, Херсоні, в ряді пов. міст і вел. сіл. На кін. 1918 створено було бл. 150 укр. Г. В старих рос. Г. почалося викладання укр. мови й українознавства. На Кубані відкрита було 2 укр. Г. 1.1.1919 р. на Україні всіх Г. було 836 (161 держ., 409 гром., 268 приватних), з них — 474 хлоп'ячих і 362 дівочих. У 1920 р., з поч. больш. окупації, Г. були перетворені на «трудові школи 1-2 ступеня», згодом їх заступила комбінація семирічки з профшколою, а з пол. 30-их pp. — десятирічка;

з поч. 40-их pp. програма десятирічки стала наближатися до гімназіяльної, хоча латинська мова запроваджена була лише в дуже небагатьох школах; нині знову помітна тенденція надати сер. школі більш практичного техн. характеру.

В Галичині перед її прилученням до Австрії (1772) існували духовні (5- і 6-клясні) сер. школи з латинською мовою навчання. З 1774 р. австр. уряд став перетворювати духовні Г. на держ. й згодом відкривати нові, спершу 5-, з 1818 р. 6-річні. До Г. мали доступ передусім діти шляхти й урядовців, рідше багатших міщан, сел. діти — лише з дозволу дідича. Г. підлягали «учительським колегіям», згодом «студійним комісіям» (Studienkomission), з 1848 p. Мін-ву Освіти у Відні, з 1 855 консисторіям, з 1 868 Крайовій Шкільній Раді. 1849 p. реорганізовано Г. на 8-клясні і створено реальні школи. Нім. мова залишалася викладовою до 1867 p., коли крайовим законом, всупереч протестам українців запроваджено викладову поль. мову; навчання укр. мови стало умовно-обов'язковим (мусів той учитися, хто зробив заяву). Викладати укр. мовою дозволено було лише в 4 нижчих клясах Акад. Гімназії у Львові, з 1874 р. — в усіх клясах. Відкривати укр. Г. й навіть паралельні укр. кляси було дуже важко, бо, на відміну від ін. країв Австро-Угорщини, треба було мати згоду сойму. Змагання за укр. Г. увінчалися деяким успіхом лише в кін. 19 в., коли були відкриті укр. паралельні кляси, а згодом Г. в Перемишлі (1887), Коломиї (1893), Тернополі (1898), самостійні Г. в Станиславові (1905), Львові — Філія Акад. Г. (1906). При поль. Г. в Бережанах і Стрию відкрито лише укр. паралельні кляси (1907). В 1909-10 р. в Галичині було 36 держ. Г. — 29 поль., 6 укр. і 1 нім. 1 поль. припадала на 60 400 поляків, 1 укр. на 546 600 українців. На поч. 20 в. за браком укр. держ. Г. стали відкриватися приватні перев. під фірмою Руського Пед. Т-ва, з 1910 р. за ініціятивою Крайового Шкільного Союзу, який обняв над Г. опіку, в Копичинцях і Яворові (1908), Городенці й Рогатині (1909), Буську (реальна) й Збаражі (1910), Долині й Чорткові (1911). В Перемишлі 1903 відкрито ліцей Укр. Дівочого ін-ту, перетворений 1918 на реальну, згодом гуманістичну гімназію. За влади ЗУНР було відкрито 20 укр. Г.; частина поль. Г. була зукраїнізована, зокрема в містах з однією гімназією, деякі укр. приватні Г. удержавлені. Польща визнала держ. лише ті укр. Г., які існували до 1.11.1918 р. 1920 р. поль. влада провела часткову реформу Г., створивши ін. гуманістичні Г. (без грец. мови). Укр. держ. Г. залишилися клясичними (лише при Акад. Гімназії до 1925 р. були гуманістичні паралельні кляси); але відкриті були укр. приватні гуманістичні Г. За ініціятивою «Рідної Школи», яка перебрала утримання Г., в 1920 р. відновилися передвоєнні приватні укр. Г. (за винятком двох), відкрито 6 нових; під її керівництвом по різних містах були проведені гімназіяльні курси (12). 1923 в Галичині було 21 укр. Г. — 7 держ., 14 приватних і укр. паралельні кляси при поль. в Стрию. На Волині постали лише укр. приватні (коедукаційні) Г. в Луцькому (1918), Крем'янці й Рівному (1923). Законом з 1924 в укр. Г. запроваджено поль. урядування та поль. виклади іст., географії й науки про Польщу учителями-поляками, пізніше — військ. підготову. 1932 була проведена ірунтовна реформа Г.: створено однорідні 4-річні заг.-осв. Г. (що відповідали 3-6 клясам кол. Г.) і 2-річні ліцеї (кол. 7-8 кляси) матем.-фіз., природничі, гуманістичні, клясичні й ін. 1939 р. всіх укр. Г. у Галичині й на Волині було 27 (5 держ., 22 приватні) — 13 коедукаційних, 7 хлоп'ячих, 7 дівочих, ліцеїв — 21 (5 держ., 16 приватних), де вчилося бл. 6 000 молоді (поль. Г. — 114, ліцеїв — 106). За нім. окупації 1939-44 засновано укр. Г. в Холмі й Ярославі, в Галичині відкрито 10 укр. Г. із 7 017 учнями (4 880 хлопців, 2137 дівчат). З поч. больш. окупації Г. перетворилися на десятирічки.

На Закарпатті до першої світової війни існували 3 зугорщені Г. — в Ужгороді (з 1646 р., див. Ужгородська гімназія), Мукачеві (з 1872) і в Берегові; укр. мова була необов'язковим предметом в 2 Г. Після прилучення Закарпаття до Чехо-Словаччини Г. реорганізовано на 8-клясні реальні, і Ген. Статутом з 1919 заведено навчання укр. мовою; т. ч. передвоєнні Г. стали укр. держ. з паралельними угор. клясами; нову відкрито в Хусті (1921). В 1922-23 р. в них було 1 662 учнів (1392 хлопців, 269 дівчат), в тому ч. 620 у паралельних угор. клясах. В 1932-33 ч. учнів зросло до 1 920 (375 у паралельних чес. клясах). 1936 р. відкрито в Ужгороді василіянську клясичну Г. На поч. 1938-39 р. в 5 укр. Г. було 3 950 учнів і 102 учителів. На За карпатті було в цей час 3 чес., 2 жид., 1 угор. Г. Після віденського рішення 1938 укр. Г. перенесено з окупованої угорцями території на терен Карп. України і відкрито нові; т. ч. за укр. влади (1939) було 7 укр. держ. Г. із 3 134 учнями (1 941 хлопців, 1193 дівчат), з них 317 в чес. паралельних клясах у Хусті. Під час угор. окупації 1939-44 залишалося 3 укр. Г.

На Буковині перша гімназія (нім.) була заснована в Чернівцях (1808, навчання укр. мови з 1871), друга нім. гімназія була відкрита 1896 (з 1905 повна) з паралельними укр. клясами. Під час першої світової війни вона стала цілком укр., а за рум. влади (до 1933) укр. мову викладали в ній як необов'язкову. З 1904 до 1919 була нім.-укр. гімназія в Кіцмані. Чисто укр. Г. були 2: клясична держ. у Вижниці (1908-21) і приватна реальна у Вашківцях. Перед першою світовою війною у всіх Г. було бл. 1 200 укр. учнів. В нім. гімназії в Сереті викладали укр. мову як необов'язкову. Рум. влада зрумунізувала всі Г.

На еміграції існували укр. Г. в Каліші (Польща) (1924-34), і реальна в Празі (з 1925 p.), перенесена 1927 до Ржевніц, 1937 — до Моджан; в 1938-39 p. вона мала 185 учнів. В 1947-48 pp. існувало 27 таборових укр. Г. у Німеччині й 2 в Австрії (див. ЕУ І, стор. 921-32, а також Середні школи).