ЛУЧКАЙ (справж. — Поп) Михайло Михайлович (19.XI 1789, с. Великі Лучки, тепер Мукачівського р-ну Закарп. обл. — 3.ХІІ 1843, Ужгород) — укр. мовознавець та історик. Навч. 1805-12 в гімназіях Ужгорода і Великого Варадина (нині м. Орадя, Румунія), 1812-16 — у Віден. духовній семінарії. Працював єпархіальним архіваріусом, бібліотекарем та на ін. посадах в Ужгороді (1818-27), цензором в Будині (тепер частина Будапешта; 1828-29). Був священиком у Великих Лучках (1816-17), Ужгороді [(1827 і після 1830), придворним капеланом у м. Лукка (Італія, прибл. 1829-30). З 1834 — інспектор шкіл. Написав лат. мовою 5-томну «Історію карпатських русинів» (у наш час перекладено й опубл. сучас. укр. літ. мовою). В рукописі залишилися проспект українсько-(русько)-латинсько-угорсько-німецького словника й початок самого словника в межах літер А та частково Б, а також розвідка про мови Ефіопії. Найвідоміший твір ученого — «Граматика слов'яно-українська» («Grammatica Slavo-Ruthena», Будин, 1830; вид. 1989 в укр. перекладі П. Лизанця та Ю. Сака). Це зіставно-порівн. опис фонет. (орфографічної) та морфол. і частково синтаксичної систем церковнослов'ян. мови укр. редакції з нар. українською в її закарп. говірках (записи зразків її додано до праці).

Літ.:

• Булахов М. Г. Лучкай Михаил Михайлович. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 3. Минск, 1978
• Лизанець П. М. Михайло Лучкай і його граматика. В кн.: Лучкай М. М. Граматика слов'яно-руська. К., 1989

В. В. Німчук